поточуватися
ПОТО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОТОЧИ́ТИСЯ, точу́ся, то́чишся, док.
Похитуватися, мало не падаючи (від поштовху, удару, сильного переживання і т. ін.).
Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем, Хведір за Іваном п'яний, поточується (Панас Мирний);
Він поточується під важкою ношею, спотикається, падає, проте не кидає (Яків Баш);
Хатні двері відчиняються – стріча кума на порозі... Хапко аж поточивсь – молодиця, як зоря! (Марко Вовчок);
Поліцай ударив Женю в спину прикладом, вона поточилася (А. Хижняк);
* Образно. Нема гірше, як бурлаці: куди попхнуть, туди й поточишся (прислів'я).
(1) Поточи́тися наза́д – відхитнутися, податися назад.
Турн перший зацідив Енея, Що з плеч упала і кирея, Еней був поточивсь назад (І. Котляревський);
Побачивши Данила, Катерина здивовано нахмурила брови, злякано поточилась назад (О. Копиленко).
Значення в інших словниках
- поточуватися — пото́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- поточуватися — -уюся, -уєшся, недок., поточитися, -точуся, -точишся, док. Похитуватися, мало не падаючи (від поштовху, удару, сильного переживання і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поточуватися — ПОТО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОТОЧИ́ТИСЯ, точу́ся, то́чишся, док. Похитуватися, мало не падаючи (від поштовху, удару, сильного переживання і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
- поточуватися — Поточуватися, -чуюся, -єшся гл. Покачиваться, пошатываться. Загнибіда увійшов у кухню, поточуючись. Мир. Пов. II, 76. Словник української мови Грінченка