поточуватися
ПОТО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОТОЧИ́ТИСЯ, точу́ся, то́чишся, док. Похитуватися, мало не падаючи (від поштовху, удару, сильного переживання і т. ін.).
Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем, Хведір за Іваном п’яний, поточується (Мирний, V, 1955, 212);
Він поточується під важкою ношею, спотикається, падає, проте не кидає (Баш, На.. дорозі, 1967, 95);
Хатні двері відчиняються — стріча кума на порозі… Хапко аж поточивсь — молодиця, як зоря! (Вовчок, VI, 1956, 286);
Поліцай ударив Женю в спину прикладом, вона поточилася (Хижняк, Тамара, 1959, 157);
*Образно. Нема гірше, як бурлаці: куди попхнуть, туди й поточишся (Укр.. присл.., 1963, 88).
Поточи́тися наза́д — відхитнутися, податися назад.
Турн перший зацідив Енея, Що з плеч упала і кирея, Еней був поточивсь назад (Котл., І, 1952, 291);
Побачивши Данила, Катерина здивовано нахмурила брови, злякано поточилась назад (Коп., Лейтенанти, 1947, 180).
Значення в інших словниках
- поточуватися — пото́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- поточуватися — -уюся, -уєшся, недок., поточитися, -точуся, -точишся, док. Похитуватися, мало не падаючи (від поштовху, удару, сильного переживання і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поточуватися — ПОТО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОТОЧИ́ТИСЯ, точу́ся, то́чишся, док. Похитуватися, мало не падаючи (від поштовху, удару, сильного переживання і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
- поточуватися — Поточуватися, -чуюся, -єшся гл. Покачиваться, пошатываться. Загнибіда увійшов у кухню, поточуючись. Мир. Пов. II, 76. Словник української мови Грінченка