потрава

ПОТРА́ВА, и, ж.

1. Псування, знищення посівів, трав тваринами; спаш.

— Тепер усе купи, про все сам старайся, клопочись, думай, гадай: подушне плати… штрахи [штрафи] за потраву плати… (Григ., Вибр., 1959, 45);

Граф Бобринський… докладно спинився на огляді тривожних явищ у країні.. По селах взагалі коїлося чорт батька зна що: потрава поміщицьких пасовиськ, порубка державних лісів, страйки по панських економіях (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 59);

В господарстві [радгоспу «Фастівський»] добре доглядають за лісом, оберігають його від потрав худобою і самовільних порубок (Колг. Укр., 5, 1962, 40).

2. розм. Те саме, що стра́ва 1.

Тут їли рознії [різні] потрави, І все з полив’яних мисок (Котл., І, 1952, 72);

Весело сідав [пан Андрій] за стіл, заставлений простими потравами: капуста кисла з вудженим салом, горох із салом же, каша пшоняна (Хотк., Довбуш, 1965, 265);

Отава поколупався виделкою в якійсь там потраві, надпив трохи чаю і вийшов з їдальні (Загреб., Диво, 1968, 27);

// рідко. Взагалі їжа, корм.

— Може, неправильно шукати і пристосовувати потрави для організму, може навпаки — організм тварини треба пристосувати до першої-ліпшої потрави (Смолич, І, 1958, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

потрава

Значення в інших словниках