потрусити

ПОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док.

1. кого, що і з непрям. дод. Трусити (у 1–3 знач.) якийсь час; труснути кілька разів.

Він нащось потрусив бородою і так швидко, як увійшов – щез із хати (М. Коцюбинський);

– Ага, маю вас! – крикнув радісно господар і потрусив обома молодими злочинцями так міцно, що їм аж кості в карку затріщали (І. Франко);

Боцман і Павлюк так потрусили мисливця, що вся вода з нього вийшла і він опритомнів (М. Трублаїні);

Це була висока яблуня-скороспілка, і коли Василь злегенька потрусив її, відразу ж із верхівки зірвалось яблуко (О. Донченко);

// що. Трусячи, випорожнити щось, звільнити від чого-небудь.

Знову або сажок загубив [Микита], або ятіри проминув не потрусивши (Л. Яновська);

По Ревуну тихо плив човен. Може, то повертався додому запізнілий рибалка, що вирішив перед світанком потрусити жаки (Ю. Мокрієв);

// кого, перен., розм. Силою змусити кого-небудь віддати щось; забрати в когось гроші, майно.

– Отак не спинятися, гнати панів аж за Віслу. Та ще й посполитим польським поміч дати. Нехай і вони своїх панів потрусять (Н. Рибак);

– Потруси його добре. Не пошкодує [грошей] для сина (М. Руденко).

2. що, чим, чого і без дод. Трусячи, посипати чим-небудь.

[Химка:] Вони весілля справляють, а ти мети двір у неділю, ще й піском посипай, ще й зеленою травою потруси (І. Нечуй-Левицький);

Він обережно насмикав сіна і потрусив (М. Коцюбинський);

Михайло в мисочку налив олії і сіллю потрусив (А. Головко);

// Насипати, накидати чого-небудь у щось.

Даймо корові сіна, пахучої конюшини, потрусімо в ясла ячної соломи (з газ.).

3. кого і з непрям. дод. Зробити трус, обшук у кого-небудь; обшукати когось.

– Тепер, – каже [стражник], – твоєму панові рехт [арешт]! Осе потрусимо та його візьмемо з собою (Панас Мирний);

[Золотницький:] Піди зараз Грицька до в'язення [в'язниці] забери! [Мартин:] Та я вже й так його забрав... І в хаті в його потрусив (Б. Грінченко);

– Андрію, як ти думаєш – чи не потрусить би Арапнікова на його квартирі в Михальові? (М. Трублаїні);

// що, рідко. Знайшовши під час обшуку, забрати.

– Хліб, – каже мені Гавриш, – .. потрусимо. Не можна ж, щоб хтось вимінював грамофони та золоті сережки, а комусь із кураю смерть у чоловічках вигравала (Г. Косинка).

4. кого і без дод., перев. безос. Трусити (у 4 знач.), лихоманити якийсь час.

– Лягайте завтра в військовий лазарет, – зрадів Лазаревський. – Може, через хворобу вас все ж таки залишать тут. – Ні, – відрубав Шевченко .. – Потрусить трохи і минеться (З. Тулуб).

5. рідко. Побігти, поїхати підтюпцем або труською дорогою.

Цьвохнув батіг. Кобильчина ображено війнула хвостом і підтюпцем потрусила далі (І. Кириленко).

6. що. Звільнити від сажі.

Потрусити комин.

◇ (1) Потруси́ти зли́днями – зазнати горя, нестатків.

[Каленик:] Іди, іди! Зділай [зроби] милость! Світ широкий! Потрусиш злиднями, то й вернешся додому... (І. Карпенко-Карий);

(2) Потруси́ти кали́тку (кали́ткою, кише́ні і т. ін.) чию (чиєю, чиї), у кого, яку (якою, які) – примусити когось витратитися або насильно забрати в кого-небудь гроші.

– Ходімо, – згодився Довбня. – Потрусимо трохи попівськую калитку... (Панас Мирний);

Найшли [козаки] льохи, скарб забрали. У ляхів кишені потрусили (Т. Шевченко);

Довбуш завжди радився [з опришком] перед кожним походом на доли, чи то мав карати пана за збиткування над кріпаками, чи потрусити кишені орендаря-кровопивці або сільського дуки (В. Гжицький).