1. Великий тлумачний словник сучасної мови

потрусити

потруси́ти

-ушу, -усиш, док.

1》 перех. і неперех. Трусити (у 1-3 знач.) якийсь час; труснути кілька разів.

|| перех. Трусячи, випорожнити щось, звільнити від чого-небудь.

|| перех., перен., розм. Силою змусити кого-небудь віддати щось; забрати в когось гроші, майно. Потрусити кишені.

2》 перех. і неперех., чим, чого і без додатка. Трусячи, посипати чим-небудь.

|| Насипати, накидати чого-небудь у щось.

3》 перех. і неперех. Зробити трус, обшук у кого-небудь; обшукати когось.

|| перех., рідко. Знайшовши під час обшуку, забрати.

4》 перех. і без додатка, перев. безос. Трусити (у 4 знач.), лихоманити якийсь час.

5》 неперех., рідко. Побігти, поїхати підтюпцем або труською дорогою.

6》 перех. Звільнити від сажі. Потрусити комин.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потрусити — потруси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потрусити — ПОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док. 1. кого, що і з непрям. дод. Трусити (у 1–3 знач.) якийсь час; труснути кілька разів. Він нащось потрусив бородою і так швидко, як увійшов – щез із хати (М. Коцюбинський); – Ага, маю вас!... Словник української мови у 20 томах
  3. потрусити — потруси́ти кали́тку (кали́ткою, кише́ні і т. ін.) чию (чиєю, чиї), у кого, яку (якою, які). Примусити когось витратитися або насильно забрати в кого-небудь гроші. — Ходімо,— згодився Довбня. Фразеологічний словник української мови
  4. потрусити — ОБШУ́КУВАТИ (робити обшук), ТРУСИ́ТИ розм., ТРЯСТИ́ розм., ПЕРЕТРУ́ШУВАТИ підсил., ПЕРЕТРЯСА́ТИ підсил., ПЕРЕРИВА́ТИ підсил. розм. — Док.: обшука́ти, потруси́ти, обтруси́ти, перетруси́ти, перетрясти́, перери́ти. Словник синонімів української мови
  5. потрусити — ПОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док. 1. перех. і неперех. Трусити (у 1-3 знач.) якийсь час; труснути кілька разів. Він нащось потрусив бородою і так швидко, як увійшов — щез із хати (Коцюб., І, 1955, 34); — Ага, маю вас!... Словник української мови в 11 томах
  6. потрусити — Потруси́ти, -шу́, -сиш гл. 1) Потрясти. 2) Посыпать. Потруси борошном стіл та й викачуй паляниці. Богод. у. 3) Обыскать кого. Словник української мови Грінченка