потім

ПО́ТІМ, присл.

1. Після чого-небудь (для позначення послідовності у часі).

Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім (прислів'я);

Коло осіннього Миколи, Обідрані, трохи́ не голі, Бендерським шляхом уночі ішли цигане .. Ішли, ішли, а потім стали (Т. Шевченко);

Дочка глянула на матір, потім на батька і знову перевела очі на матір (Панас Мирний);

Урядник люто підняв нагайку, махнув нею в повітрі, потім скочив на коня, всадив в боки шпори і, як чорт, майнув од церковної огорожі (М. Стельмах);

// Через деякий час, іншим разом; згодом, пізніше.

Таким він зробився красенем невимовленним [невимовним].., що хто його уперше стрічав, то й стане перед ним й оніміє, і потім ніколи вже не зміг забути його обличчя красного (Марко Вовчок);

Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров'ю та потом, Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (П. Грабовський);

Саме з Кам'янки вперше, року 1821, приїхав у гурті друзів Пушкін до Києва, де бував і потім (М. Рильський).

2. Одразу за ким-, чим-небудь, услід за кимсь, чимсь (для позначення послідовності у просторі); далі.

Чисте незаросле місце то зужувалося [звужувалось], то місцями розходилось ніби озерце, то йшло між очеретами, неначе широка річка, потім знову зужувалось (І. Нечуй-Левицький);

Видко було, як цілим морем плили кудись ще зелені ниви, дев'ятсот десятин панського поля, що спускалося часом у балку, а потім здіймалося знову, як хвиля (М. Коцюбинський);

Попереду пішли, не розосереджуючись, стрілецькі роти, потім штаб батальйону, потім рота Брянського (О. Гончар).

3. у знач. спол. Крім того, також (звичайно позначає перехід до наступної думки або висновку).

[Амфіон:] Не може він всього розруйнувати: .. що-небудь же лишиться нам. А потім ще й завтра буде день (Леся Українка);

– Не ми будемо стріляти з тих гвинтівок, то вони – по нас. Зволікати не можна і дня! Та й потім – хіба ж ми у відкриту? Ми на військову хитрість підемо: без шуму, без пострілу (А. Головко).

4. розм. Те саме, що поготі́в.

Медок соло́док, а патока й по́тім (Номис);

– Вони й дома все одмикують од роботи, а в полі – й потім (І. Нечуй-Левицький).

5. у знач. прийм., діал. Після.

Мотря обнімала сина і теж плакала. Потім того цілувалася з сватами (Панас Мирний).

Прибережи́ (прибережі́ть) до і́ншого ра́зу (на по́тім) див. приберіга́ти.

◇ (1) На по́тім – на пізніший час, до іншого разу.

Онися одклала хрестини на потім, а тим часом, того ж таки дня, послали по селі титарку просити хазяйок “на родини” (І. Нечуй-Левицький);

– Я б теж на твоєму місці не здавався Саві Йосиповичу! Стій на своєму!.. – Я не збираюсь з ним воювати. А ти свій войовничий запал прибережи на потім (П. Автомонов).