похвальний
ПОХВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який заслуговує похвали, гідний схвалення.
Обов'язки чемності вимагали [від Наливайка] говорити компліменти господареві, що має такий похвальний смак у малярстві (Іван Ле).
2. Який містить у собі похвалу, схвалення кого-, чого-небудь.
Іул, Енеїв як наслідник, Похвальну рацію сказав (І. Котляревський);
Найменший шум, найменша, хоч би й похвальна, увага старої матушки просто його розлючували (М. Коцюбинський);
Я стільки чув похвальних слів про Київ, Такі захоплені чув голоси! (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похвальний — похва́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- похвальний — [похвал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- похвальний — -а, -е. 1》 Який заслуговує похвали, гідний схвалення. 2》 Який містить похвалу, схвалення кого-, чого-небудь. Похвальна грамота. Похвальний тиждень церк. — п'ятий тиждень Великого посту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похвальний — Хвальний, схвальний, ухвальний, прихильний Словник чужослів Павло Штепа
- похвальний — ПОХВА́ЛЬНИЙ (гідний схвалення), ХВАЛЬНИ́Й, ПОЗИТИ́ВНИЙ. Обов'язки чемності вимагали (від Наливайка) говорити компліменти господареві, що має такий похвальний смак у малярстві (І. Ле); Мав (Дорко) хвальну звичку не кидати незробленого (О. Словник синонімів української мови
- похвальний — ПОХВА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує похвали, гідний схвалення. Обов’язки чемності вимагали [від Наливайка] говорити компліменти господареві, що має такий похвальний смак у малярстві (Ле, Наливайко, 1957, 30). Словник української мови в 11 томах
- похвальний — Похвальний, -а, -е — тиждень. Пятая недѣля великаго поста. Ном. № 425. Словник української мови Грінченка