похвальба
ПОХВАЛЬБА́, и́, ж., розм.
Те саме, що похваля́ння.
– Добрий пан... справедливий! – одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (Панас Мирний);
Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: “Упустив рака з рота” (О. Стороженко);
– Проста натура у мене була – При похвальбі Вся душа моя мліла (С. Воскрекасенко);
Не вважайте це за похвальбу або саморекламу з мого боку, але в мене іноді складалося враження, що в моїх старих художніх фільмах була певною мірою представлена Україна (О. Довженко);
Марусяк чув, не так чув, як відчував крізь голосні свої похвальби тихо сказане слово ласки (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похвальба — похвальба́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- похвальба — Хвальба, хвала, похваляння, похвала, (надмірна) панегірик; (кому) Б. З. слава. Словник синонімів Караванського
- похвальба — див. хвастощі Словник синонімів Вусика
- похвальба — -и, ж., розм. Те саме, що похваляння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похвальба — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. Словник синонімів української мови
- похвальба — ПОХВАЛЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що похваля́ння. — Добрий пан… справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (Мирний, IV, 1955, 375); Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть... Словник української мови в 11 томах