1. Орфографічний словник української мови

похвальба

похвальба́

іменник жіночого роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похвальба — Хвальба, хвала, похваляння, похвала, (надмірна) панегірик; (кому) Б. З. слава. Словник синонімів Караванського
  2. похвальба — див. хвастощі Словник синонімів Вусика
  3. похвальба — -и, ж., розм. Те саме, що похваляння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похвальба — ПОХВАЛЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що похваля́ння. – Добрий пан... справедливий! – одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (Панас Мирний); Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: “Упустив рака з рота” (О. Словник української мови у 20 томах
  5. похвальба — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. Словник синонімів української мови
  6. похвальба — ПОХВАЛЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що похваля́ння. — Добрий пан… справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (Мирний, IV, 1955, 375); Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть... Словник української мови в 11 томах