1. Словник української мови в 11 томах

похвальба

ПОХВАЛЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що похваля́ння.

— Добрий пан… справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (Мирний, IV, 1955, 375);

Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота» (Стор., І, 1957, 29);

— Проста натура у мене була — При похвальбі Вся душа моя мліла (Воскр., З перцем!, 1957, 356);

Не вважайте це за похвальбу або саморекламу з мого боку, але в мене іноді складалося враження, що в моїх старих художніх фільмах була певною мірою представлена Україна (Довж., III, 1960, 226);

В. І. Ленін рішуче виступав проти зазнайства, зарозумілості, похвальби (Рад. Укр., 28.IV 1963, 2);

Марусяк чув, не так чув, як відчував крізь голосні свої похвальби тихо сказане слово ласки (Хотк., II, 1966, 198).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похвальба — похвальба́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. похвальба — Хвальба, хвала, похваляння, похвала, (надмірна) панегірик; (кому) Б. З. слава. Словник синонімів Караванського
  3. похвальба — див. хвастощі Словник синонімів Вусика
  4. похвальба — -и, ж., розм. Те саме, що похваляння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. похвальба — ПОХВАЛЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що похваля́ння. – Добрий пан... справедливий! – одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (Панас Мирний); Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: “Упустив рака з рота” (О. Словник української мови у 20 томах
  6. похвальба — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. Словник синонімів української мови