поцілунок

ПОЦІЛУ́НОК, нку, ч.

Дотик губами до кого-, чого-небудь як вияв любові, ласки і т. ін.

Брати, обмінявшись щирим поцілунком, пішли на спочинок (І. Франко);

Цілує [Лукаш] її довгим, ніжним, тремтячим поцілунком (Леся Українка);

[Стьопа:] Дванадцять годин... Тисячі закоханих прощаються останнім поцілунком і зустрічаються першим (О. Корнійчук);

* Образно. Ми за руки взялися. На лице твоє миле ліг ясного проміння поцілунок палкий (В. Сосюра);

* У порівн. Море гойдалось. І як тільки воно одхилялось од скелі, вона одкривала червоні ясна. Але зараз м'яким любовним рухом, як поцілунком, море знов затуляло той свіжий здоровий рот (М. Коцюбинський);

// Звук, що супроводить такий дотик.

Тихли згодом слова, чувся шепіт і довгий, щемливий поцілунок... (Г. Хоткевич);

Гільом почув два поцілунки: мати поцілувала сина і син поцілував матір (Л. Смілянський);

// Ніжний привіт, переданий усно або в листі.

Моє щире вітання і поцілунки дядині, Ліді і всім нашим (Леся Українка);

Знаю – любить [Марійка] мене, Знов пишу: “Приїзди!..” “Не спіши!” шле одвіт з поцілунками (С. Олійник).

Осипа́ти (обдава́ти, покрива́ти, окрива́ти і т. ін.) поцілу́нками див. осипа́ти;

Посила́ти поцілу́нки див. посила́ти;

(1) Поцілу́нок руко́ю (пові́тря́ний, летю́чий) – знак привіту, переданий рукою від губ у напрямку до когось.

Біжить [Любов] на веранду, спиняється, обертається і посилає Орестові скілька поцілунків рукою (Леся Українка);

Хотіла [Зоя] розцілувати його, але він .. так замахав руками, що Зоя не могла приступити до нього. Послала йому повітряний поцілунок і з тим пішла (В. Земляк);

Вибігає [Лісова], пославши Мелешкові летючий поцілунок (І. Кочерга).

◇ (2) Іу́дин (Ю́дин) поцілу́нок <�Поцілу́нок [від] Іу́ди (Ю́ди)>, зневажл.:

а) лицемірний, нещирий поцілунок;

б) учинок людини, що облесливістю приховує свою зраду.