початок

ПОЧА́ТОК¹, тку, ч.

1. Вихідний пункт протяжності предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту; протилежне кінець.

Ті-бо простори всесвітні кінця і початку не мають І у керунках розбіжних одкриті без краю (М. Зеров);

Далі всі розглядали якогось селюка, що був намальований в початку книжки (С. Васильченко);

Початок лісу;

Початок городу.

2. чого і без дод. Перший момент (перші моменти) вияву якої-небудь дії, явища, процесу; протилежне кінець.

Ранкове сонце, вилізши з-за моря, дивиться на початок робіт (Ю. Яновський);

Добрий початок – половина діла (приказка);

За початком діло становиться (Номис).

3. Те, з чого починається твір, фільм, спектакль і т. ін.; зав'язка.

Це було в підшефному селі – Чим би не початок до балади? – Слюсарі й суворі ковалі Прибули якоїсь там декади (М. Рильський);

– Прекрасний початок для майбутнього фільму, – сказав Сев, подаючи незнайомому його одіж (Ю. Яновський).

4. перев. мн. Зародок, першоджерело чого-небудь.

– Справжня робота, Докіє, починається навкруги, в усій країні. А соз – це початок нашого нового життя (М. Стельмах);

Початки нашого міста сягають у сиву глибину століть. Вперше назва “Коломия” зустрічається в Іпатіївському літопису під 1240 роком (з газ.).

5. Основа, першоелемент чого-небудь.

Ті із початків, що щільно в сполуку одну поєднались.., Скелі становлять, заліза тверду покладають основу І невеличку громаду подібних предметів формують (М. Зеров);

– Мені й самому той день [перемоги] уявляється не просто великою історичною датою. Це, певно, буде щось значно більше. Бо ж там виникатимуть усі початки, там буде тільки майбутнє, світле, безкрає... (О. Гончар).

6. звичайно мн., заст. Основні положення, принципи, засади.

Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (Панас Мирний).

Бра́ти [свій] поча́ток див. бра́ти.

○ (1) Для поча́тку, у знач. присл. – як початковий етап якої-небудь дії, процесу.

Для початку посилаю вірші: не здивуйте з їх монотонності, – аже [адже] я тут “на засланні”, а вкупі зо мною і моя муза! (Леся Українка).

◇ (2) Без поча́тку й кінця́ – безконечний, який не має меж.

Сонце вже впало за гори. М'яке, всюди рівне, без початку і кінця світло благосно постелилося на всім, не положивши тіней (Г. Хоткевич);

(3) Від (з) поча́тку до кінця́ – повністю, цілком.

Заграти [“Крейцерову сонату”] цілу, з початку до кінця, .. їй не під силу (Леся Українка);

Дава́ти / да́ти поча́ток див. дава́ти;

(4) З (від) са́мого поча́тку – від найперших виявів якої-небудь ознаки.

Те, над чим він зараз ламав собі голову, командирові полку було зрозумілим з самого початку (О. Гончар);

На пе́рших пора́х (поча́тках) див. пора́;

Покла́сти поча́ток див. покла́сти¹;

Поча́тком кінця́ става́ти / ста́ти див. става́ти;

(5) Поча́ток і кіне́ць чого – суть, основа чого-небудь; усе.

[Єпископ:] Те слово – Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Леся Українка).

ПОЧА́ТОК², тка, ч.

Характерний для початкоцвітих рослин колос із потовщеною м'ясистою віссю, вкритою квітками або плодами.

Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (М. Коцюбинський);

Михайлина Ясень сиділа біля печі. Перед нею стояв мішок з кукурудзяними початками (Ю. Збанацький).