1. Словник синонімів української мови

початок

ВИ́ТІК (місце, де починається річка), ПОЧА́ТОК. Була мандрівка (школярів) до витоку Дністра (Є. Куртяк); Її (річки) початок позначався в тихому лимані течією, що срібним віялом хвильок виблискувала вдалині (О. Досвітній).

ДЖЕРЕЛО́ (те, що дає початок чомусь, звідки постає, на чому ґрунтується щось), ОСНО́ВА, ПОЧА́ТКИ, ОСЕРЕ́ДОК рідше, ЗА́РОДОК рідше, НАЧА́ЛО (НАЧА́ЛА) книжн. Професіональні поети, навіть такі новатори, як Маяковський та Тичина, широко черпають із джерел традицій (М. Рильський); Микола Костомаров у своїй праці про слов'янську міфологію висловлює здогад, що Лада символізувала собою природу, життєву основу (О. Воропай); Приїздив (чернець) в палац, щоб наглядати за вченням молодого княжати, і сам виясняв Єремії початки православної віри (І. Нечуй-Левицький); Ся пісня.. уводить нас в осередок бажань та симпатій тодішніх освічених русинів (І. Франко); Колись зібрались дикуни на лови чи зійшлись Нежданим ворогам рішучу одсіч дати: Держави зародку повинні ми шукати У цьому (переклад М. Рильського); Слово наше рідне! Ти сьогодні зазвучало як початок, як начало (П. Тичина).

ОСНО́ВИ мн. (сукупність найважливіших відомостей із певної галузі науки), ЕЛЕМЕ́НТИ мн., ПОЧА́ТКИ мн., АЗИ́ мн., А́ЗБУКА, АБЕ́ТКА, НАЧА́ЛА мн. Тут (у Петербурзькому училищі) Олександр Саєнко здобуває основи художньої освіти (з газети); Елементи ядерної фізики; Планіметрія й стереометрія — то лише початки, азбука математики (І. Франко); Ази арифметики; Абетка біології.

ПОЧА́ТОК (перший момент, перша фаза вияву якоїсь дії, явища, процесу тощо), ПОЧИ́Н, ЗА́В'ЯЗОК, ЗА́ЧИН розм., КО́РІНЬ розм., ПОРІ́Г розм., ДЕБЮ́Т книжн., УВЕРТЮ́РА книжн., ПОЧИ́НОК діал. Останній найвищий зліт Гоголя, "Мертві душі", які він сам називав навіяними Пушкіним, "його утвором", останній цей зліт був і початком катастрофічного падіння (М. Рильський); — Цеглу матимемо, черепицю матимемо. От із лісом скрутно. Хоча б на почин кубометрів із 500 лісу... (Остап Вишня); Ви о сім напишіть свою гадку, і се буде зав'язком нашої кореспонденції (В. Стефаник); Ти слово бережи, як нагороду, Воно до пісні й подвигу зачин (В. Бичко); В кожній істоті, в її глибинній сутності приховано корінь будь-якої дії. Це наш розум, дух (О. Бердник); Невже і в її маленьке серце постукалось кохання? Чи вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності? (М. Стельмах); Початок шахової партії називається дебютом (з посібника); — Женю! Хочете почути про найзаповітнішу мою мрію? — Ах, он що: вся дотеперішня Вадикова надодвертість — лише увертюра до освідчення (Ю. Шовкопляс); Він вагався, явно вишукував підходящі слова для починку, а я його не квапив (В. Логвиненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. початок — (перший вияв чогось) почин, зав'язок, розм. зачин, (твору) пролог, (опери) увертюра. Словник синонімів Полюги
  2. початок — поча́ток 1 іменник чоловічого роду вихідний пункт; перший момент поча́ток 2 іменник чоловічого роду колос Орфографічний словник української мови
  3. початок — Почин, зачинання, о. перше слово, перший крок, п. старт, (кар'єри) дебют; (пісні) заспів, (думи) зачин, (твору) ВСТУП, пролог, зав'язка; (руху) зародок, джерело; мн. ПОЧАТКИ, (наук) ази, елементи, основи; п! ІНІЦІЯТИВА. Словник синонімів Караванського
  4. початок — Альфа (перен.) витоки, дебют, закладини, започаткування, затія, заспів, захід, зачин, зачинання, зачинок, начало, основа, першоджерело, першооснова, першопочаток, першопричина, початки (математики), початкування, почин, починання, причина... Словник синонімів Вусика
  5. початок — [початок] -тку, м. (ў) -тку, мн. -ткие, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  6. початок — I -тку, ч. 1》 Вихідний пункт протяжності предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту; прот. кінець. Початок координат мат. — точка перетину осей координат. 2》 чого і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. початок — ПОЧА́ТОК¹, тку, ч. 1. Вихідний пункт протяжності предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту; протилежне кінець. Ті-бо простори всесвітні кінця і початку не мають І у керунках розбіжних одкриті без краю (М. Словник української мови у 20 томах
  8. початок — поча́ток : ♦ ко́ждий поча́ток тяжки́й кожну справу розпочинати важко (Франко) (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. початок — Добрий на початок. Вірування простолюддя, що є добрі і лихі люди на початок якогось діла. Добрий початок, то половина роботи. Від початку залежить охота до дальшої праці. Кожен початок тяжкий. Звичайно найтяжче почати діло. Який початок — такий і кінець. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. початок — див. суцвіття Універсальний словник-енциклопедія
  11. початок — на пе́рших пора́х (поча́тках). У період виникнення чогось, задуму створення чого-небудь; на самому початку, спочатку. (Загуба:) Тут же свої люди ще лишилися. Допоможуть на перших порах… (Я. Мамонтов); Буде трудно, правда. Фразеологічний словник української мови
  12. початок — Поча́ток, -тку, -ткові; -ча́тки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. початок — ПОЧА́ТОК¹, тку, ч. 1. Вихідний пункт протяжності предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту; протилежне кінець. Ті-бо простори всесвітні кінця і початку не мають І у керунках розбіжних одкриті без краю (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  14. початок — Початок, -тку м. Начало. Початок і не можна знать, відкіля взявся. Ном. № 388. Словник української мови Грінченка