почорніти

ПОЧОРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати, зробитися чорним або чорнішим.

Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? (Т. Шевченко);

Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів (М. Коцюбинський);

Збіжжя вигоріло, мов від вогню, овоч на деревах почорнів, трави пожовкли (Леся Українка);

Почорніли заводі в озерах І ясніші стали разом з тим (М. Рильський);

* Образно. В темній хаті почорнів сірий вечір (П. Панч);

// Засмагнути від сонця, вітру.

Польовий вітер і степове сонце засмалили його колись біле лице – почорнів як циган (Панас Мирний);

О біле личко, як же швидко ти В дорозі сій від спеки почорнієш (І. Франко);

От уже п'ятнадцять літ Ми все тягнемо в забрід, І од спеки наше тіло І змарніло й почорніло (Я. Щоголів);

// Змінитися на обличчі, змарніти від горя, недуги і т. ін.

Стоїть серед хати Горпина, аж почорніла і страшно дивиться, а на руках у неї мертва дитина (Марко Вовчок);

Круто прийшлося Марусякові, ой круто! Почорнів, хоч і старався не показувати того (Г. Хоткевич);

Почорнів [сенатор] од зла одної днини І помер у католицький піст (А. Малишко).

2. у сполуч. зі сл. душа, перен. Стати поганим, неприємним (про характер і поведінку людини).

Шевченко приязно посміхнувся до чабана і запросив його сісти. Знав, що не від розкошів почорніла його душа (Яків Баш).

Пожовті́ти (почорні́ти, позелені́ти) від зло́сті (за́здрості, доса́ди і т. ін.) див. пожовті́ти.

◇ (1) В оча́х почорні́ло – те саме, що В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) (див. жовті́ти).

Жолкевському почорніло в очах, спинилося серце (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

почорніти

Значення в інших словниках