1. Словник синонімів української мови

почорніти

ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок.: марні́ти, осува́тися, подава́тися, в'я́нути, бля́кнути, прив'яда́ти, линя́ти, погані́ти. За ті страшні дні вона змізерніла, змарніла, постаріла (І. Нечуй-Левицький); Все поодцвітало, навіть дівчата мов іспали з цвіту, помарніли (Ганна Барвінок); Тільки його понуре лице осунулось і стало, мов земля, очі запали глибоко (І. Франко); Тільки тепер помітив Дмитро, як за останній час подався старий пасічник (М. Стельмах); Марічка зів'яла, споганіла, лице вкрили зморшки, очі позападали (Є. Куртяк); Очі запали, сама зблякла, змарніла дочка (К. Гордієнко); Без жиру й сонця навіки засниділа дитина (В. Бабляк). — Пор. 1. висна́жуватися, ху́днути.

ПОЧОРНІ́ТИ (стати чорним, чорнішим), ПОЧОРНІ́ШАТИ, ЗЧОРНІ́ТИ, ПРИЧОРНІ́ТИ розм., УЧОРНІ́ТИ (ВЧОРНІ́ТИ) розм. — Недок.: чорні́ти, чорні́шати. Ой, не зникли золотії терни, тільки почорніли, Ой, не всохли кривавії квіти, тільки помарніли (Леся Українка); На обрію показався дим. Він ішов далекою хмарою, почорнішав, підвівся й загув густо до станції (Ю. Яновський); Доцент Крижень враз засумував, аж зчорнів на виду (П. Загребельний); Текля ходила між хлібами, причорніли деякі колоски, жито спрівало від мокречі (К. Гордієнко); Старий Чернігів зеленню вчорнів (А. Малишко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почорніти — почорні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. почорніти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати, зробитися чорним або чорнішим. || Засмагнути від сонця, вітру. || Змінитися на обличчі, змарніти від горя, недуги і т. ін. 2》 у сполуч. зі сл. душа, перен. Стати поганим, неприємним (про характер і поведінку людини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. почорніти — ПОЧОРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати, зробитися чорним або чорнішим. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? (Т. Шевченко); Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів (М. Словник української мови у 20 томах
  4. почорніти — Почорні́ти, -ні́ю, -ні́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. почорніти — ПОЧОРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати, зробитися чорним або чорнішим. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? (Шевч., II, 1963, 156); Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. почорніти — Почорні́ти, -ні́ю, -єш гл. Почернѣть. Червона калино, чого почорніла? Мет. 93. Словник української мови Грінченка