почуватися

ПОЧУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. тільки 3 ос., кому і без дод. Ставати чутним, сприйматися слухом.

Серед темної хмари чорних думок почувався йому крик і лемент голодних та холодних людей (Панас Мирний);

У цій хвилині почулися в сінях кроки (І. Франко);

За Россю почувся військовий оркестр (І. Нечуй-Левицький);

Дітям аж слова почулись – стали слухати вони (П. Тичина);

* Образно. Враз почувся смерті строгий стук (М. Рильський);

// тільки док., безос.

Все спить мертвим сном. Ось почулося – щось десь шурхнуло... (Панас Мирний);

// тільки док., безос., після вигуків і прямої мови. Донестися до слуху (про людський голос).

– Поспішайте. Ваше кофе прохолоне, – раптом почулося звідкілясь згори (Ю. Смолич);

– А нічого за це не буде? – почулося раптом із рядів (О. Гончар).

2. розм. Бути в певному фізичному або духовному стані, почувати себе якось.

Тепер я почуваюся добре (Леся Українка);

Напиши й ти мені, як мама почувається (М. Коцюбинський);

Ще ліпше він почувався, віддихнув глибоко – віддих рівно йшов і гладко (І. Франко);

// тільки недок., яким. Мати почуття, відчуття чогось (самотності, провини, щастя і т. ін.).

В семінарії між товаришками почувалась я самітною (Уляна Кравченко);

– Я ні в чому не почуваюся винним. Я стою по уставу (Григорій Тютюнник);

Кобилянська почувалась би .. щасливою, якби стала піаністкою (із журн.);

// безос.

Може, я хоч чаєм нагріюся; щось-то погано почувається (Панас Мирний);

Тиховичу теж погано почувається. Йому не то соромно, не то жалко (М. Коцюбинський);

// тільки док., із спол. що, рідко. Одержати якийсь імпульс, що викликає зміну в настрої, самопочутті і т. ін.

Як же заспівали “вічную пам'ять”, так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г. Квітка-Основ'яненко);

// тільки недок., безос. Бути перейнятим якимись почуттями.

Більш нічого не вмів би я словами розказать з того, що думалось тоді і почувалось (Леся Українка).

3. тільки 3 ос. Відчуватися, бути відчутним, сприйманим органами чуттів.

В хаті почувався дух застояного повітря (О. Копиленко);

Потягло з моря свіжим вогким вітрецем. Почулась морська вогкість (І. Нечуй-Левицький);

Надвечір їй почувся дим (М. Коцюбинський);

// Виявлятися, ставати помітним, відчутним.

В неладі хатньому почувається якась бурхлива нетерплячка (Леся Українка);

Нарікання в тоні не почувалось (А. Головко);

Рухнувся натовп, загомонів, посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах (О. Гончар);

У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм (М. Коцюбинський);

В голосі Олександри Василівни почувся протест (О. Довженко);

// тільки недок., безос.

Вільніше всім стало, не почувалося напруженості (А. Головко);

За його напівжартами, за веселістю почувалося, що в душі він чимось збентежений (О. Гончар).

4. розм. Відчувати що-небудь.

Шрам уже й сам тоді почувсь, що треба дати собі пільгу (П. Куліш);

// Відчувати, усвідомлювати себе ким-, чим-небудь.

Ціле життя почуваюся невільницею (Уляна Кравченко);

Високе покликання спонукало його [Я. Купалу] впродовж усього життя почуватися солдатом, бійцем, рицарем (із журн.);

Остап знов побачив себе серед поля, почувся втікачем (М. Коцюбинський).

5. заст., рідко. Виявляти у почуттях своє ставлення до сприйманого.

Ми старі душею стали, Серцем рано одцвіли, Почуватись перестали, Сил багацько позбули (П. Грабовський).

6. тільки док., розм. Відчути себе вагітною.

Пожив [з дружиною] він [царевич] ще п'ятнадцять днів; почулась вона знову (з казки);

Дітвори прибува: у старшої невістки двоє діточок і менша вже від середохрестя почулася... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Отак гуляють, не статкують, аж поки Тодоська знов не почується. Тоді все вже набік, стане спокійна, поважна (Дніпрова Чайка).

(1) Почува́тися до вини́, заст. – відчувати за собою вину.

[Антей:] Я наче почуваюсь до вини, що я не здатен так йому служити, як би хотів (Леся Українка);

– Пишіть, – сказав суддя до писаря, – обжалуваний не почувається до вини (Л. Мартович);

(2) Почува́тися до обо́в'язку, заст. – вважати за свій обов'язок.

Коли напишу щось до “Вісника”, то знову-таки через те, що почуваюся до обов'язку виконати свою обіцянку (М. Коцюбинський);

(3) Почува́тися / почу́тися на (в, у) си́лі (си́лах):

а) бути при силі, здоров'ї.

Друзі називали його “двічі дідом”, але він ще почувався на силі (В. Кучер);

Коли Каркайло вже почувся .. на силах, велів [цар Сов] привести його перед себе (І. Франко);

б) мати здатність робити що-небудь.

Радити Вам, які саме книжки поперекладати – не почуваюся на силі (М. Коцюбинський);

Справна була [Мася]! Ніхто з нею не справлявся – та й не думав, бо не почувався в силі (А. Свидницький).