почуття

ПОЧУТТЯ́, я́, с.

1. Психічні й фізичні відчуття людини.

Виникнення рис характеру дитини залежить від багатьох обставин її життя, але певне значення мають і почуття (з наук. літ.);

Експериментатор владний і над такими почуттями, як голод (з наук.-попул. літ.).

2. Здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище.

Припустімо, що кожна істота тому почуває, Що її первісні частки наділено всі почуттями (М. Зеров);

Цілком можливо припустити, що тварини мають особливе почуття – почуття погоди, яке невідоме людям (з наук.-попул. літ.);

Річенко не поворухнувся; він сидів як приголомшений, і видко було, що почуття його всі притуплені (Г. Хоткевич);

* Образно. Розбуди почуття, Що в тобі, може, спить (В. Самійленко).

3. із спол. що, мов, немов, ніби і т. ін. Стан людини, який викликається почуттєвим досвідом.

Таке почуття нараз обхопило Марусяка, мов .. йде відкись [звідкись] здалека (Г. Хоткевич);

У Данила було таке почуття, ніби він готується до наступу і, даючи поради, враховує всі деталі майбутньої сутички (О. Копиленко);

Почуття, що поблизу є людина, яка страждає, перемогло страх (Григорій Тютюнник);

// Правильне або хибне усвідомлення людиною свого значення, ролі в суспільстві і т. ін.

З почуттям власної вищості .. пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади (М. Коцюбинський);

Треба всемірно зміцнювати у людей почуття хазяїна підприємства (з публіц. літ.);

// Здатність людини сприймати й усвідомлювати естетичні цінності.

Він .. відчував, що до нього поступово повертається і чітка твердість ліній, і почуття колориту (З. Тулуб);

Коли ми опиняємося в музеях або заглиблюємося в томи історії мистецтв, то ще раз переконуємося, наскільки було розвинене почуття краси у наших далеких предків (з наук. літ.);

// Здатність людини вміло використовувати властивості чого-небудь.

Таке почуття матеріалу досягається тільки довголітньою роботою (В. Собко).

4. Емоції, що супроводжують оцінку певних суспільних подій, явищ.

Тут, може, говорить більш почуття, ніж теоретичний розум (Леся Українка);

Розум і почуття людини невіддільні одне від одного (з публіц. літ.);

// Вияв схвильованості, душевного піднесення.

Надаремне молоденький, чорнявий піп .. вкладав .. так багато почуття у свої вигуки: .. парафіян цікавило зовсім не те (М. Коцюбинський);

Він пробував співати, .. але співав недовго й без почуття (Ю. Яновський);

Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку (М. Стельмах);

// чого. Емоції, викликані певними душевними переживаннями.

Ся нещасна руїна в попівській рясі збуджувала радше почуття жалю (І. Франко);

Пішов додому Чіпка, .. поніс у серці гірке почуття ненависті (Панас Мирний);

Його охопило почуття палючого сорому (Григорій Тютюнник);

// Емоційна настроєність.

Одягався [Доря] поспішно, з почуттям свята (М. Коцюбинський);

Вже зникло те почуття тихого відпочинку, що було в першу зиму по приїзді Зоні (Леся Українка);

Зараз же його охопило ділове почуття (Григорій Тютюнник);

// Інтуїтивне розуміння, сприйняття, передчуття чого-небудь.

Чули те і тюремщики – і якісь лихі почуття закрадалися у потайники їх серця (Панас Мирний);

Сторожко ступає по стежці Вутанька. Почуття небезпеки, неясної якоїсь тривоги ні на мить не покидає її (О. Гончар).

5. Любов, кохання; захоплення ким-небудь.

Зів'яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (М. Коцюбинський);

Мабуть, вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, своєї любові (О. Гончар).

Від повноти́ почутті́в (почува́нь, пережива́нь і т. ін.) див. повнота́;

(1) Естети́чне почуття́ – емоційна реакція людини на естетичні цінності;

(2) Націона́льні почуття́ – вияви любові й поваги до свого народу, до його культурних надбань.

Я помилялася, коли думала спершу, що в його нема національного почуття; противно [навпаки], він чується хорватом “душею і тілом” (О. Кобилянська);

Святійший Синод 1784 р. силою змусив Українську Церкву прийняти свого московського Місяцеслова, а в ньому були свята, що ображали українські національні почуття (І. Огієнко);

(3) Патріоти́чні почуття́; Почуття́ патріоти́зму – любов до Батьківщини, відповідальність за її долю і готовність служити її інтересам.

Полтавське середовище не лише поступово навертало юнака до культурницької діяльності, а й пробуджувало почуття патріотизму, національної свідомості (М. Івченко);

(4) Почуття́ відповіда́льності – глибоке усвідомлення свого обов'язку перед суспільством, людством, розуміння суті й значення своїх учинків, своєї діяльності.

Як і завжди, коли моя нова книга виходить мовою братнього українського народу, мене переповнює почуття великої відповідальності за те, що висловив у ній, за те, як це вдалося зробити (з публіц. літ.);

Акакію Церетелі подобається в українських театральних трупах серйозна добросовісність, почуття відповідальності, працьовитість і дисципліна (з мемуарної літ.);

Почуття відповідальності – один із найважливіших соціальних інстинктів (із журн.);

(5) Почуття́ гу́мору – властивість людини бачити смішне у певних життєвих ситуаціях і вміти його передавати.

– Я ціную, товаришу Рясний, наявне в тобі почуття гумору (О. Гончар);

Стефаник у своїх спогадах відзначав великі здібності Мартовича, його надзвичайно сильне почуття гумору і дар оповідача (з навч. літ.).

◇ Гра́ти на почуття́х (почуття́ми) див. гра́ти;

Дава́ти / да́ти во́лю почуттю́ (почуття́м) див. дава́ти;

(6) Почуття́ (чуття́) мі́ри – розуміння належних меж, належного ступеня у яких-небудь діях, у виявленні чого-небудь.

Почуття міри – ознака зрілості таланту (із журн.);

А. Головко володіє винятковим чуттям міри у компонуванні діалога (з навч. літ.);

У похмурій кімнаті, заставленій без почуття міри м'якими меблями, за великим столом сидить товстий чоловік – шеф шосейного відділу (А. Хижняк);

Хвилюва́ти уми́ (почуття́ і т. ін.) див. хвилюва́ти;

Чуття́ (відчуття́, почуття́) лі́ктя див. чуття́;

(7) Шо́сте почуття́ – здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення.

Дядюшка угадував дорогу шостим почуттям, якого не існує у звичайних людей (І. Микитенко).