пошанувати
ПОШАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1. Виявити повагу, з пошаною поставитися до кого-, чого-небудь.
– Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва! (Марко Вовчок);
Він переходив від купи до купи людей, просив і закликав, щоби пошанували самі себе, щоби показали, що вони люди, .. не запродували своїх голосів (Н. Кобринська);
// Гостинно прийняти, привітно зустріти кого-небудь.
Аж ось шле свати Іван Золотаренко. Олеся пошанувала любих гостей і рушники подавала (Марко Вовчок);
[Іван:] Гляди ж, Семене, і ти, Одарко, – як побачите коли сиротину, то пошануйте й нагодуйте її, як батько дитину (М. Кропивницький);
// Пожаліти кого-небудь, не завдавати шкоди комусь.
– Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву, Пошануйте сиротину і не вводьте в славу (І. Котляревський);
[Русалка Польова:] Сестрице, пошануй! Краси моєї не руйнуй! (Леся Українка).
2. чим і без дод. Пригостити, почастувати кого-небудь.
– Давайте лиш млинців гарячих, а я ось пошаную гостей перчаківкою (П. Куліш);
– Зятя покликав, посадив на покуті і горілки купив і пошанував добре (Ганна Барвінок);
// Нагородити, преміювати кого-небудь чимсь.
Похвалити мусять, а може, цяцечкою пошанують – яку-небудь гарнесеньку на ріжок або на шию, а то й на копитце! (Марко Вовчок);
// перен., ірон. Побити кого-небудь.
Хай лиш вороги посміють зачепити – ми їх добре пошануєм, пошаткуєм! (П. Тичина);
– Оберігайте, шануйте пана, мов болячку, то він так вас пошанує, як мене, – поводив [Щербина] побитою спиною... (М. Стельмах).
3. Дбайливо поставитися до кого-, чого-небудь.
Пошануй худобу раз, а воно тебе десять раз пошанує (Номис);
Пошануй верстат раз, а він тебе – десять раз (приказка).
Значення в інших словниках
- пошанувати — пошанува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пошанувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Виявити повагу, з пошаною поставитися до кого-, чого-небудь. || Гостинно прийняти, привітно зустріти кого-небудь. || Пожаліти кого-небудь, не завдавати шкоди комусь. 2》 чим і без додатка. Пригостити, почастувати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пошанувати — I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон. Словник синонімів української мови
- пошанувати — Пошанува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пошанувати — ПОШАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Виявити повагу, з пошаною поставитися до кого-, чого-небудь. — Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва!... Словник української мови в 11 томах
- пошанувати — Пошанува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Почтить, отнестись съ уваженіемъ. Пошануйте сиротину і не вводьте в славу. Котл. Н. П. 345. 2) Угостить. Пошануйте вашою горілочкою. О. 1862. II. 56. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувати. Грин. III. 426. Словник української мови Грінченка