пошанувати
ПОШАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Виявити повагу, з пошаною поставитися до кого-, чого-небудь.
— Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва! (Вовчок, І, 1955, 26);
Він переходив від купи до купи людей, просив і закликав, щоби пошанували самі себе, щоби показали, що вони люди,.. не запродували своїх голосів (Кобр., Вибр., 1954, 63);
// Гостинно прийняти, привітно зустріти кого-небудь.
Аж ось шле свати Іван Золотаренко. Олеся пошанувала любих гостей і рушники подавала (Вовчок, І, 1955, 22);
[Іван:] Гляди ж, Семене, і ти, Одарко, — як побачите коли сиротину, то пошануйте й нагодуйте її, як батько дитину (Кроп., І, 1958, 108);
// Пожаліти кого-небудь, не завдавати шкоди комусь.
— Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву, Пошануйте сиротину і не вводьте в славу (Пісні та романси.., II, 1956, 6);
[Русалка Польова:] Сестрице, пошануй! Краси моєї не руйнуй! (Л. Укр., III, 1952, 232).
2. чим і без додатка. Пригостити, почастувати кого-небудь.
— Давайте лиш млинців гарячих, а я ось пошаную гостей перчаківкою (П. Куліш, Вибр., 1969, 135);
— Зятя покликав, посадив на покуті і горілки купив і пошанував добре (Барв., Опов.., 1902, 323);
// Нагородити, преміювати кого-небудь чимсь.
Похвалити мусять, а може, цяцечкою пошанують — яку-небудь гарнесеньку на ріжок або на шию, а то й на копитце! (Вовчок, VI, 1956, 276);
// перен., ірон. Побити кого-небудь.
Хай лиш вороги посміють зачепити — ми їх добре пошануєм, пошаткуєм! (Тич., І, 1957, 215);
— Оберігайте, шануйте пана, мов болячку, то він так вас пошанує, як мене, — поводив [Щербина] побитою спиною… (Стельмах, І, 1962, 614).
3. Дбайливо поставитися до кого-, чого-небудь.
Пошануй худобу раз, а воно тебе десять раз пошанує (Номис, 1864, № 10190);
Пошануй верстат раз, а він тебе — десять раз (Укр.. присл.., 1955, 346).
Значення в інших словниках
- пошанувати — пошанува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пошанувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Виявити повагу, з пошаною поставитися до кого-, чого-небудь. || Гостинно прийняти, привітно зустріти кого-небудь. || Пожаліти кого-небудь, не завдавати шкоди комусь. 2》 чим і без додатка. Пригостити, почастувати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пошанувати — ПОШАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Виявити повагу, з пошаною поставитися до кого-, чого-небудь. – Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва!... Словник української мови у 20 томах
- пошанувати — I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон. Словник синонімів української мови
- пошанувати — Пошанува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пошанувати — Пошанува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Почтить, отнестись съ уваженіемъ. Пошануйте сиротину і не вводьте в славу. Котл. Н. П. 345. 2) Угостить. Пошануйте вашою горілочкою. О. 1862. II. 56. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувати. Грин. III. 426. Словник української мови Грінченка