1. Словник української мови в 11 томах

пошанування

ПОШАНУВА́ННЯ, рідко ПОШАНОВА́ННЯ, я, с., розм.

1. Дія за знач. пошанува́ти 1.

— Із отакого сім’я має вирости пильність, умілість, послух, покірність, пошановання старших (Фр., IV, 1950, 231).

2. Повага, пошана.

З новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої, обопільного зрозуміння, поважання, пошановання (Коцюб., III, 1956, 128);

// перен., ірон. Зневага, образа.

— Спасибі, спасибі, що спаскудили в своїй клуні, — нагадючився дядечко.. — Пошанування ваше довіку запам’ятаю (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 17).

На пошанува́ння — для вияву поваги.

Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого, Щоб землі його предати чесно, Щоб могилу насипать високу Добрим людям на пошанування, На уклін, на славу непогасну (Рильський, III, 1961, 241);

Роби́ти пошанува́ння кому — виявляти велику честь.

[Василь:] Високоповажні панове! Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи (Сам., II, 1958, 99).

3. Віддавання почестей, виконання обрядових пісень і т. ін.

Мертвець був у хаті, і хвиля вимагала пошанування (Коб., II, 1956, 193);

На вулицях.. знову зазвучали традиційні народні пошанування й поздоровлення — величальні колядки та щедрівки (Літ. Укр., 1.I 1965, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошанування — пошанува́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. пошанування — див. подяка Словник синонімів Вусика
  3. пошанування — рідко пошановання, -я, с., розм. 1》 Дія за знач. пошанувати 1). 2》 Повага, пошана. || перен., ірон. Зневага, образа. 3》 Віддавання почестей, виконання обрядових пісень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пошанування — ПОШАНУВА́ННЯ, рідко ПОШАНОВА́ННЯ, я, с., розм. 1. Дія за знач. пошанува́ти 1. – Із отакого сім'я має вирости пильність, умілість, послух, покірність, пошановання старших (І. Франко). 2. Повага, пошана. Словник української мови у 20 томах
  5. пошанування — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст. Словник синонімів української мови
  6. пошанування — Пошанува́ння, -ня с. Уваженіе, почитаніе, почтеніе. К. ЧР. 223. Наш Тодір як малювання, треба йому пошанування, треба його пошанувати, до боку хустку дати. Грин. III. 512. Словник української мови Грінченка