пошиватися

ПОШИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОШИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док., у кого – що, у сполуч. з ім. у мн., розм.

Ставати належним за певними ознаками до якоїсь групи людей за знач. ім.

– Да твій брат справді, бачу, у пани пошився! Коли козак водив хорти за собою на мотузках? (П. Куліш);

– Ондечки стоїть недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь, розледащів і пошився в босяки (І. Нечуй-Левицький);

[Процько:] Який же я старий? Я ще молодець хоч куди. Ну, та дарма, пошився в старці, то й не кажи, що молодий (В. Самійленко);

– Призвело мене віддати його до церковної школи: попоходив чотири зими, навчивсь чи ні чому путньому, а у грамотії пошився: у помічники до писаря поступив (Л. Яновська);

– Ну, розкажи ж, як це сталося? .. Як це ти в окозамилювачі пошився? (О. Гончар).

◇ (1) Поши́тися / ши́тися в ду́рні, несхв.:

а) дати себе обманути; бути ошуканим.

Аж тепер зрозуміли всі, що пошилися у дурні, але було вже пізно (з переказу);

[Кукса:] Пошилися в дурні обоє, треба вже мовчать (М. Кропивницький);

– Дозвольте, дозвольте, – заспішив Фрей, почервонівши .. від того, що так пошився в дурні (І. Багряний);

І хоча справді щось святешне обізвалося в ньому, одначе насторожився, щоб не пошитися у дурні (М. Стельмах);

Розум – це уміння не пошитися в дурні (із журн.);

б) потрапляти в незручне, смішне становище.

Багато є таких .., що думають, ніби інші нічого не знають і, хотячи когось одурити, самі, буває, шиються в дурні (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

(2) Пошива́тися / поши́тися в ніщо́, рідко – втрачати повагу, низько опускатися.

З такого смійсь, що розганявсь до неба, А низько сів, пошився сам в ніщо (П. Грабовський).