пошкандибати
ПОШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Піти, налягаючи на укорочену або хвору ногу.
Бенедьо остався, щоб позамикати всі двері і брами, і відтак пошкандибав за Леоном (І. Франко);
Василько затарабанив голими п'ятами по мокрих боках коня. Слідом за ним пошкандибав на милиці і з цеберкою в руках босий товариш (П. Панч).
2. Повільно піти.
На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Т. Шевченко);
Незнайомець нарешті прокинувся від своїх дум, зиркнув на сонце, що ховалось за обрій, і .. затерплими ногами пошкандибав до санаторію (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пошкандибати — пошкандиба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пошкандибати — -аю, -аєш, док. 1》 Піти, налягаючи на вкорочену або хвору ногу. 2》 Повільно піти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пошкандибати — ПОШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Піти, налягаючи на укорочену або хвору ногу. Бенедьо остався, щоб позамикати всі двері і брами, і відтак пошкандибав за Леоном (Фр., V, 1951, 386); Василько затарабанив голими п’ятами по мокрих боках коня. Словник української мови в 11 томах
- пошкандибати — Пошкандиба́ти, -ба́ю, -єш гл. Поковылять, пойти прихрамывая. Пошкандибав тихенько. Драг. 159. Словник української мови Грінченка