пошкоджувати

ПОШКО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОШКО́ДИТИ, джу, диш, док.

1. що. Виводити що-небудь з ладу; псувати, руйнувати.

Горох слід висівати якнайдалі від посівів багаторічних бобових трав, бо його можуть пошкоджувати спільні шкідники (з наук. літ.);

При зниженні знову прийшов [льотчик] до тями, посадив літака, навіть не пошкодив (О. Гончар);

Він і зараз не знав, чи то його кулі пошкодили управління літакові, чи злоба занизько кинула фашиста до землі (Ю. Мушкетик);

// Діставати якусь травму.

Тільки надвечір розійшлися з княжих теремів новгородські гості, бояри київські й воєводи .. Всі були цілі, здорові і ніхто з них не пошкодив ні свого, ні чужого тіла (С. Скляренко);

Він зірвався цієї ночі по камінню в якийсь крутояр і пошкодив ногу (О. Гончар);

// безос.

Саме шмаття лишилось на льотчикові від його бриджів та від чобіт... А найгірше, що руку пошкодило (О. Гончар).

2. тільки док., кому, чому. Своїми діями, вчинками зробити прикрість людині або завадити якій-небудь справі.

[Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Леся Українка);

Зовсім не попереджена Неля може більш пошкодити справі, ніж допомогти (Ірина Вільде);

// Завдати шкоди здоров'ю.

Коли б я думав, що подоріж пошкодить Вашому здоров'ю, я не важився б намовляти Вас пускатись в дорогу (М. Коцюбинський);

Дощ ілляв, як з відра. Бігла б і мокрою, але боялася, що перестудиться сильно і то пошкодить дитині (Г. Хоткевич);

// Перешкодити, стати на заваді.

Правитель королівської канцелярії знав так само, що відсутність орди не може пошкодити здійсненню намірів Потоцького (Н. Рибак).

(1) Не пошко́дить (пошко́дило [б]) – було б (буде) корисним, не зайвим.

– Не пошкодило, якби й ви взяли стирочку та хоч би з того піаніно трошки пил змели! (Леся Українка);

Осокін швидко зміркував, що йому зовсім не пошкодить походити по шахті з таким знавцем гірничорудної справи, як Штарков (Д. Ткач).