пошкоджувати
ПОШКО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОШКО́ДИТИ, джу, диш, док.
1. перех. Виводити що-небудь з ладу; псувати, руйнувати.
Горох слід висівати якнайдалі від посівів багаторічних бобових трав, бо його можуть пошкоджувати спільні шкідники (Зерн. боб. культ., 1956, 27);
При зниженні знову прийшов [льотчик] до тями, посадив літака, навіть не пошкодив (Гончар, Тронка, 1963, 21);
Він і зараз не знав, чи то його кулі пошкодили управління літакові, чи злоба занизько кинула фашиста до землі (Мушк., Серце.., 1962, 182);
// Діставати якусь травму.
Тільки надвечір розійшлися з княжих теремів новгородські гості, бояри київські й воєводи.. Всі були цілі, здорові і ніхто з них не пошкодив ні свого, ні чужого тіла (Скл., Святослав, 1956, 461);
Він зірвався цієї ночі по камінню в якийсь крутояр і пошкодив ногу (Гончар, III, 1959, 126);
// безос.
Саме шмаття лишилось на льотчикові від його бриджів та від чобіт… А найгірше, що руку пошкодило (Гончар, Тронка, 1963, 22).
2. тільки док., неперех., кому, чому. Своїми діями, вчинками зробити прикрість людині або завадити якій-небудь справі.
[Люцій:] Я не хотів пошкодити Руфіну, бо кожен сам про себе хай свідкує (Л. Укр., II, 1951, 427);
Зовсім не попереджена Неля може більш пошкодити справі, ніж допомогти (Вільде, Сестри.., 1958, 354);
// Завдати шкоди здоров’ю.
Коли б я думав, що подоріж пошкодить Вашому здоров’ю, я не важився б намовляти Вас пускатись в дорогу (Коцюб., III, 1956, 399);
Дощ ілляв, як з відра. Бігла б і мокрою, але боялася, що перестудиться сильно і то пошкодить дитині (Хотк., II, 1966, 271);
// Перешкодити, стати на заваді.
Правитель королівської канцелярії знав так само, що відсутність орди не може пошкодити здійсненню намірів Потоцького (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 368).
Не пошко́дило [б] (не пошко́дить) — було б (буде) корисним, не зайвим.
— Не пошкодило, якби й ви взяли стирочку та хоч би з того піаніно трошки пил змели! (Л. Укр., III, 1952, 503);
Осокін швидко зміркував, що йому зовсім не пошкодить походити по шахті з таким знавцем гірничорудної справи, як Штарков (Ткач, Плем’я.., 1961, 256).
Значення в інших словниках
- пошкоджувати — пошко́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пошкоджувати — Псувати, виводити з ладу, руйнувати; (шию) калічити, підвереджувати; док. ПОШКОДИТИ, (кому) завдати шкоди; (пляну) перешкодити, стати на заваді; п-к -УЮЧИЙ, що ушкоджує, здатний пошкодити, увередливий, калічливий, шкідливий для чого, р. в. пошкодження. Словник синонімів Караванського
- пошкоджувати — -ую, -уєш, недок., пошкодити, -джу, -диш, док. 1》 перех. Виводити що-небудь із ладу; псувати, руйнувати. || Діставати якусь травму. || безос. 2》 тільки док., неперех., кому, чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пошкоджувати — ПОШКО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОШКО́ДИТИ, джу, диш, док. 1. що. Виводити що-небудь з ладу; псувати, руйнувати. Горох слід висівати якнайдалі від посівів багаторічних бобових трав, бо його можуть пошкоджувати спільні шкідники (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- пошкоджувати — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил. Словник синонімів української мови