поїдати

ПОЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЇ́СТИ, ї́м, їси́; наказ. сп. пої́ж; док.

1. що. Їсти що-небудь, споживати їжу.

– Ні, ти в мене не хазяйка-таки! – О, ти мудрий хазяїн!.. по чужих хатах ходячи та чуже добро поїдаючи, – уколола Наталія Миколаївна (Панас Мирний);

Поїдаючи вишні.., добирався [М. Гоголь] до будинків, розкиданих за містом (О. Полторацький);

Телята найкраще поїдають зелену масу, зібрану у фазі бутонізації (з наук. літ.);

Добре діло карасі: не поїси, так продаси (Номис);

– Так я тобі зготую щось поїсти (М. Стельмах);

// чого. Споживати певну кількість чого-небудь.

– Поїдає [пані] тих ласощів не в себе – така! (Марко Вовчок);

За обідом у приятельки, чи поїла чого, чи ні, мерщій наложила усього, понесла до Левка у острог (Г. Квітка-Основ'яненко);

Бойові частини самі провадили потрібні роботи – в умовах пронизливого холоду, .. позбавлені можливості хоч де-небудь перегрітися, поїсти гарячого (Ю. Яновський);

// тільки док., без дод. Прийняти їжу.

Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Л. Глібов);

Дні і ночі він був у лісі. До хати заходив лише, щоб поспати та поїсти (Я. Гримайло);

// тільки недок. З'їдаючи, винищувати (про птахів, комах і т. ін.).

Спостереження показали, що одна сім'я рудих мурашок поїдає протягом доби величезну кількість шкідників (з наук.-попул. літ.);

Кури охоче поїдають комах (з наук. літ.);

* Образно. Всякому своя доля: один, рук не покладаючи, працює, а другий його працю без клопоту поїдає! (Панас Мирний).

2. що. З'їдати все, без залишку.

Учився [Гриць] дуже добре, а їв у бурсі дійсно геніально. Поїдав не тільки свої порції, але й товаришів (О. Маковей);

Інтенсивніше росте трава в травні, тому худоба не встигає поїдати її з усієї площі (з наук. літ.);

Козаки як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться (Номис);

– Все чисто поїли [куми] та попили, тільки порожні пляшки позоставались (І. Нечуй-Левицький);

– За зиму хліб поїмо, та й знов навесні – куди б хоч за харч дітей розіпхати (А. Головко).

3. без прям. дод. Те саме, що харчува́тися 1.

А любив він гарненько поїсти... (П. Грабовський).

4. тільки недок., що. Живитися чим-небудь, уживати як їжу, корм; годуватися.

5. що. Пошкоджувати, псувати що-небудь (про комах).

Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (К. Гордієнко);

Міль рукава [сукні] поїла... якось треба се направити (Леся Українка);

// Сильно кусати, жалити (про комах).

– А я ж до тебе наче рідний: не хочу, щоб твоє тіло в економіях гуртова нужа поїдала (М. Стельмах).

6. що. Роз'їдати хімічно, руйнувати що-небудь (про іржу, їдкі речовини і т. ін.).

Два місяці мати моя лежала в тяжкій недузі, і за той час чорнило висохло, а пера іржа поїла (М. Коцюбинський);

Колись зелений лист немов іржа поїла (В. Сосюра).

7. що, рідше кого, перен. Знищувати, поглинати.

Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя, його вогонь немилосердно жре-поїдає, що стріне в дорозі... (Панас Мирний);

А йде [Палажка] з Києва, то ще за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. Білковий голод примушує організм посилено витрачати білок власних тканин – він [організм] немовби поїдає сам себе. Внаслідок цього м'язи слабшають (з наук.-попул. літ.).

8. тільки недок., кого, перен. Завдавати болю, смутку; мучити.

Але яка гризота поїдає її? Може, когось любить, а він не квапиться до неї? Так не може бути (М. Стельмах);

Чуже лихо не болить, своє – серце поїдає (Григорій Тютюнник).

9. тільки недок., кого, перен., розм. Весь час дорікати кому-небудь, ганити, сварити когось.

А що вже наймита маленького, то він [хазяїн] поїдав немилостиво (Марко Вовчок).

◇ (1) Всі ро́зуми пої́сти – стати дуже розумним.

[Рябина:] Ще молоко на губах не обсохло, а воно гадає, що всі розуми поїло (І. Франко);

(2) Жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти) – втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь.

– Добрий вечір, – привітався Шамрай. – Добрий, – відгукнулася Мар'яна. – Я вже й жданики поїла, а тебе все немає (В. Собко);

Ми ждали, ждали твоєї помочі, та й жданики поїли! (Є. Гуцало);

Ждали, ждали, та й жданки розгубили (Номис);

Ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком) див. ї́сти;

(3) Ло́жкою не пої́сти – дуже багато, велика кількість чого-небудь.

– То він справді стільки грошви приніс, що ложкою не поїсть, доки жити буде? – поцікавився Жменяк (М. Томчаній);

(4) Ро́зуми пої́сти – стати розумним.

[Рябина:] Ще молоко на губах не обсохло, а воно [Олекса] .. гадає, що всі розуми поїло (І. Франко);

Че́рви б пої́ли (з'ї́ли) див. че́рви;

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) усі́ ро́зуми пої́сти – уживається для підсилення ознаки; дуже, надто, занадто.

Мудрий як би всі розуми поїв (Номис);

Наші – такі всі розумні, наче всі розуми поїли (Марко Вовчок).