поїдати

ПОЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЇ́СТИ, ї́м, їси́; наказ. сп. пої́ж; док.

1. перех. Їсти що-небудь, споживати їжу.

— Ні, ти в мене не хазяйка-таки! — О, ти мудрий хазяїн!.. по чужих хатах ходячи та чуже добро поїдаючи, — уколола Наталія Миколаївна (Мирний, III, 1954, 213);

Поїдаючи вишні.., добирався [М. Гоголь] до будинків, розкиданих за містом (Полт., Повість.., 1960, 397);

Телята найкраще поїдають зелену масу, зібрану у фазі бутонізації (Хлібороб Укр., 2, 1966, 34);

Добре діло карасі: не поїси, так продаси (Номис, 1864, № 7493);

— Так я тобі зготую щось поїсти (Стельмах, І, 1962, 548);

// чого. Споживати певну кількість чого-небудь.

— Поїдає [пані] тих ласощів не в себе — така! (Вовчок, І, 1955, 376);

Колгоспниці стежать, щоб свині поїдали якнайбільше соковитих кормів (Колг. Укр., 7, 1957, 36);

За обідом у приятельки, чи поїла чого, чи ні, мерщій наложила усього, понесла до Левка у острог (Кв.-Осн., II, 1956, 276);

Бойові частини самі провадили потрібні роботи — в умовах пронизливого холоду,.. позбавлені можливості хоч де-небудь перегрітися, поїсти гарячого (Ю. Янов., II, 1958, 236);

// тільки док., без додатка. Прийняти їжу.

Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Гл., Вибр., 1951, 132);

Дні і ночі він був у лісі. До хати заходив лише, щоб поспати та поїсти (Грим., Кавалер.., 1955, 285);

// тільки недок. З’їдаючи, винищувати (про птахів, комах і т. ін.).

Спостереження показали, що одна сім’я рудих мурашок поїдає протягом доби величезну кількість шкідників (Наука.., 9, 1961, 54);

Кури охоче поїдають комах (Захист рослин.., 1952, 159);

*Образно. Всякому своя доля: один, рук не покладаючи, працює, а другий його працю без клопоту поїдає! (Мирний, IV, 1955, 295).

◊ Очи́ма поїда́ти див. о́ко¹.

2. перех. З’їдати все, без остачі.

Учився [Гриць] дуже добре, а їв у бурсі дійсно геніально. Поїдав не тільки свої порції, але й товаришів (Мак., Вибр., 1954, 351);

Інтенсивніше росте трава в травні, тому худоба не встигає поїдати її з усієї площі (Хлібороб Укр., 8, 1967, 15);

Козаки як діти: хоч багато — поїдять, хоч трохи — наїдяться (Номис, 1864, № 782);

— Все чисто поїли [куми] та попили, тільки порожні пляшки позоставались (Н.-Лев.. III, 1956, 259);

— За зиму хліб поїмо, та й знов навесні — куди б хоч за харч дітей розіпхати (Головко, II, 1957, 15).

◊ Жда́ники пої́сти див. жда́ники;

Жда́нки пої́сти див. жда́нки;

Ро́зуми пої́сти — стати розумним.

[Рябина:] Ще молоко на губах не обсохло, а воно [Олекса] ..гадає, що всі розуми поїло (Фр., IX, 1952, 40).

3. неперех. Те саме, що харчува́тися 1.

А любив він гарненько поїсти… (Граб., І, 1959, 173).

4. тільки недок., перех. Живитися чим-небудь, уживати як їжу, корм; годуватися.

5. перех. Пошкоджувати, псувати що-небудь (про комах).

Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (Горд., II, 1959, 14);

Міль рукава [сукні] поїла… якось треба се направити (Л. Укр., V, 1956, 202);

// Сильно кусати, жалити (про комах).

— А я ж до тебе наче рідний: не хочу, щоб твоє тіло в економіях гуртова нужа поїдала (Стельмах, І, 1962, 109).

6. перех. Роз’їдати хімічно, руйнувати що-небудь (про іржу, їдкі речовини і т. ін.).

Два місяці мати моя лежала в тяжкій недузі, і за той час чорнило висохло, а пера іржа поїла (Коцюб., III, 1956, 116);

Колись зелений лист немов іржа поїла (Сос., І, 1957, 292).

7. перех., перен. Знищувати, поглинати.

Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя, його вогонь немилосердно жре-поїдає, що стріне в дорозі… (Мирний, IV, 1955, 158);

А йде [Палажка] з Києва, то ще за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти (Н.-Лев., II, 1956, 10);

*У порівн. Білковий голод примушує організм посилено витрачати білок власних тканин — він [організм] немовби поїдає сам себе. Внаслідок цього м’язи слабшають (Наука.., 5, 1969, 59).

8. тільки недок., перех; перен. Завдавати болю, смутку; мучити.

Але яка гризота поїдає її? Може, когось любить, а він не квапиться до неї? Так не може бути (Стельмах, І, 1962, 538);

Чуже лихо не болить, своє — серце поїдає (Тют., Вир, 1964, 154).

9. тільки недок., перех., перен., розм. Весь час дорікати кому-небудь, ганити, сварити когось.

А що вже наймита маленького, то він [хазяїн] поїдав немилостиво (Вовчок, І, 1955, 296).