правописний
ПРАВОПИ́СНИЙ, а, е.
Прикм. до право́пис.
Правописна система, що практикувалася в західних областях, у багатьох моментах була відмінна від правопису Наддніпрянської України (з наук. літ.);
У травні 1928 року в Харкові відбулася правописна конференція, яка схвалила новий, розширений український правописний кодекс (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- правописний — правопи́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- правописний — [правописнией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- правописний — -а, -е. Прикм. до правопис. Великий тлумачний словник сучасної мови
- правописний — Правопи́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- правописний — ПРАВОПИ́СНИЙ, а, е. Прикм. до право́пис. Правописна система, що практикувалася в західних областях, у багатьох моментах була відмінна від правопису Наддніпрянської України (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 315). Словник української мови в 11 томах
- правописний — Правописний, -а, -е Относящійся къ правописанію, орѳографическій. Желех. Словник української мови Грінченка