1. Словник української мови у 20 томах

правопорушник

ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, ч., юр.

Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами.

І хоч у голосі директора була щирість, не вловлювалось ніякої фальші, проте відстань між ним і Порфиром не зменшувалась, саме становище правопорушника відділяло хлопця від цієї людини з її владою, витримкою, з якоюсь святковою чепурністю та охайністю в усьому (О. Гончар);

– Знати закони своєї країни – громадянський обов'язок кожної людини. Ось чому правопорушник не може розраховувати на полегкість через незнання закону (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правопорушник — правопору́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. правопорушник — див. ЗЛОЧИНЕЦЬ Словник синонімів Караванського
  3. правопорушник — -а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. правопорушник — ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець). Словник синонімів української мови
  5. правопорушник — Правопору́шник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. правопорушник — ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. Головним у боротьбі з правопорушниками, вчить партія, є виховна робота (Наука.. Словник української мови в 11 томах