1. Словник синонімів української мови

правопорушник

ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець). Ішли (люди), прочісуючи кожне міжряддя, де міг притаїтись злочинець (О. Гончар); У кожному новому творі шукав (Булгарін) кримінал, а в особі автора бачив зловмисника (О. Полторацький); (Маня:) Прокуратор, урядуй далі, — яку кару виносиш для того переступника? (І. Франко); Кожному злочиннику кажуть, за віщо його судять, а вона не знає, за віщо їй кара (Л. Яновська); Почала (Тамара) їсти бурду, принесену двома кримінальниками у брудному відрі (А. Хижняк); — Бандит, криміналіст,.. — лаявся (Ференц) (О. Гончар); Вранці тільки печеним хлібом запахне — по шляху заманячить сіра пляма. Ближче — росте. Карники... (А. Головко). — Пор. 2. винува́тець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правопорушник — правопору́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. правопорушник — див. ЗЛОЧИНЕЦЬ Словник синонімів Караванського
  3. правопорушник — -а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. правопорушник — ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. І хоч у голосі директора була щирість, не вловлювалось ніякої фальші, проте відстань між ним і Порфиром не зменшувалась... Словник української мови у 20 томах
  5. правопорушник — Правопору́шник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. правопорушник — ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. Головним у боротьбі з правопорушниками, вчить партія, є виховна робота (Наука.. Словник української мови в 11 томах