1. Словник української мови у 20 томах

прагматика

ПРАГМА́ТИКА, и, ж.

1. лінгв. Розділ семіотики, у якому розглядаються відношення між мовними засобами й тими, хто ними користується.

Якщо у 60-70-ті рр. у лінгвістиці тексту переважали структуральні методи і в центрі уваги дослідників були категорії зв'язності та цілісності, а сам текст розглядався як лінійна структура, утворена послідовністю мовних знаків, то поступово під впливом ідей мовної прагматики та теорії дискурсу здійснилася переорієнтація на аналіз комунікативних ознак тексту, пов'язаних з його функціонуванням у суспільній комунікації (з наук. літ.);

Сучасним дослідженням тексту властивий міждисциплінарний підхід, в якому враховуються досягнення функціональної стилістики, прагматики, семіотики, теорії комунікації, риторики, соціолінгвістики (з наук. літ.).

2. Будь-яке вчення про діяльність, практику.

Він [Габермас] наділений любов'ю до філософських спекуляцій, – а вона дає філософу змогу залучити до свого концептуального апарату не тільки сам гайдеггерівський дискурс (його вплив безсумнівно відчувається в Апелевій трансцендентальній прагматиці), а, по суті, всі найзначущіші філософські течії XIX–XX століть (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прагматика — прагма́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прагматика — -и, ж. 1》 Будь-яке вчення про діяльність, практику. 2》 Розділ семіотики, який досліджує сприйняття суб'єктом знаків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прагматика — (англ. рragmatic) оцінка та порівняння різних комп’ютерних мов, програм і систем за критерієм корисності, вигідності, ефективності. Економічний словник
  4. прагматика — прагма́тика (від грец. πραγματικός – дійовий, чинний) 1. Розділ семіотики, який досліджує сприйняття знака (напр., слова, ноти тощо) пізнаючим суб’єктом. 2. В широкому розумінні – будь-яке вчення про діяльність, практику. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. прагматика — ПРАГМАТИКА — розділ семіотики, в якому тематизується застосуванння мови або інтерпретація знаків водночас із суб'єктом цієї інтерпретації. Поняття "мовленнєва П." було введено Моррисом і Карнапом як доповнення синтаксису та семантики мови. Філософський енциклопедичний словник
  6. прагматика — рос. прагматика 1. Будь-яке вчення про реальну діяльність, практику. 2. Оцінка і порівняння різних комп'ютерних мов програм і систем за критеріями корисності, вигідності, ефективності. Eкономічна енциклопедія