практикум
ПРА́КТИКУМ, у, ч.
Вид практичного навчання, заняття з якогось предмета (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.).
Підвищення кваліфікації культосвітніх працівників здійснюється також шляхом проведення семінарів, практикумів, курсів тощо (з публіц. літ.);
Практикум з машинознавства;
// Посібник з такого виду навчання.
О. М. Джавахішвілі видає велику працю з геоморфології Грузії (з атласом), практикум з фізичної географії (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- практикум — пра́ктикум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- практикум — [практиекум] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
- практикум — -у, ч. Вид практичного навчання, заняття з якогось предмета (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.). || Посібник із такого виду навчання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- практикум — пра́ктикум (від грец. πρακτικός – діяльний) вид навчальних занять з метою практичного засвоєння основних положень якого-небудь предмета; практичні заняття з певного курсу. Словник іншомовних слів Мельничука
- практикум — ПРА́КТИКУМ, у, ч. Вид практичного навчання, заняття з якогось предмета (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.). Підвищення кваліфікації культосвітніх працівників здійснюється також шляхом проведення семінарів, практикумів, курсів тощо (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах