1. Словник української мови у 20 томах

прапрадідівський

ПРАПРА́ДІДІВСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до прапра́дід.

– Ви самі знаєте, що в нашому селі живе три безкінних шляхтичі, які прапрадідівські єдваби замінили на мужицьку вибійку (М. Стельмах);

// Належний прапрадіду.

[Василина:] Це моя ікона. Прапрадідівська (М. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прапрадідівський — прапра́дідівський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прапрадідівський — [прапрад'ід'іўс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. прапрадідівський — -а, -е. Прикм. до прапрадід. || Належний прапрадіду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прапрадідівський — ПРАПРА́ДІДІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до прапра́дід. — Ви самі знаєте, що в нашому селі живе три безкінних шляхтичі, які прапрадідівські єдваби замінили на мужицьку вибійку (Стельмах, І, 1962, 39); // Належний прапрадіду. [Василина:] Це моя ікона. Прапрадідівська (М. Куліш, П’єси, 1960, 135). Словник української мови в 11 томах