1. Словник української мови у 20 томах

превелебний

ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ, а, е.

1. перев. у сполуч. зі сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа.

[Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіном у садку, як ти прийшла? [Прісцілла:] Так, превелебний отче (Леся Українка);

Розповідали тільки-но в колибі товариші, що в неділю у церкві і пан превелебний наклав анафему на опришків (С. Скляренко);

Старшинував на тій раді сам превелебний владика, єпископ (О. Ільченко);

// у знач. ім. превеле́бний, ного, ч. Те саме, що єпи́скоп.

– Чого ж гніватися превелебному? Земля церковна! Ми по закону правимо її (М. Стельмах).

2. заст. Гідний великої поваги, пошани (часто при ввічливо-шанобливому звертанні до когось).

У неділеньку у святую У досвітнюю годину У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко);

Хвіртку часом лишали не замкненою на той випадок, щоб превелебний пан ректор міг пройти на будівництво (Іван Ле);

// Пов'язаний з вираженням великої поваги, пошани до кого-небудь.

Ви [книжки] мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша, Ви повсякчасна любов і раювання моє! Ви просвітили мене, превелебні дали мені титла, Шану вельможних людей подарували мені (М. Зеров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. превелебний — превеле́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. превелебний — -а, -е. 1》 перев. у сполуч. зі сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. || у знач. ім. превелебний, -ного, ч. Те саме, що єпископ. 2》 заст. Гідний великої поваги, пошани (часто при ввічливо-шанобливому звертанні до когось). || Пов'язаний з вираженням великої поваги, пошани до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. превелебний — ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани — часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм., ЧЕ́СНИЙ розм., ВЕЛЕ́БНИЙ заст., ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст., ВАШЕ́ЦЬКИЙ (ВАШЕ́СЬКИЙ) заст., ВЕЛИ́ЧНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  4. превелебний — Превеле́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. превелебний — ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ, а, е. 1. перев. у сполуч. із сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. [Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіном у садку, як ти прийшла? [Прісцілла:] Так, превелебний отче (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. превелебний — Превелебний, -а, -е Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали. Шевч. 233. Словник української мови Грінченка