1. Словник синонімів української мови

превелебний

ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани — часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм., ЧЕ́СНИЙ розм., ВЕЛЕ́БНИЙ заст., ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст., ВАШЕ́ЦЬКИЙ (ВАШЕ́СЬКИЙ) заст., ВЕЛИ́ЧНИЙ заст. — Чи дозволиш мені просити твоєї руки в твого шановного ясновельможного панотця? (І. Нечуй-Левицький); Батько був поважаний та шанований чоловік, роботяга, яких на світі мало (Ю. Збанацький); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремена (З. Тулуб); (Годвінсон:) Вас поважаючи, Едіто гідна, я зостаюсь (Леся Українка); — А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь, поштиві ґазди та багаті (С. Голованівський); — Дякую щиро, громадо чесна! — зворушено сказав Грицько Авраменко (А. Головко); (Люцій:) Велебний отче, невже оце твоє останнє слово? (Леся Українка); Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко); А я роду не такого, щоб любила ледачого, а я роду вашецького, — люблю сина отецького (Словник Б. Грінченка); Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами люде — Знай бенкетувати (П. Куліш).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. превелебний — превеле́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. превелебний — -а, -е. 1》 перев. у сполуч. зі сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. || у знач. ім. превелебний, -ного, ч. Те саме, що єпископ. 2》 заст. Гідний великої поваги, пошани (часто при ввічливо-шанобливому звертанні до когось). || Пов'язаний з вираженням великої поваги, пошани до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. превелебний — ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ, а, е. 1. перев. у сполуч. зі сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. [Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіном у садку, як ти прийшла?... Словник української мови у 20 томах
  4. превелебний — Превеле́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. превелебний — ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ, а, е. 1. перев. у сполуч. із сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. [Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіном у садку, як ти прийшла? [Прісцілла:] Так, превелебний отче (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. превелебний — Превелебний, -а, -е Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали. Шевч. 233. Словник української мови Грінченка