превелебний

превеле́бний

-а, -е.

1》 перев. у сполуч. зі сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа.

|| у знач. ім. превелебний, -ного, ч. Те саме, що єпископ.

2》 заст. Гідний великої поваги, пошани (часто при ввічливо-шанобливому звертанні до когось).

|| Пов'язаний з вираженням великої поваги, пошани до кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. превелебний — превеле́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. превелебний — ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ, а, е. 1. перев. у сполуч. зі сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. [Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіном у садку, як ти прийшла?... Словник української мови у 20 томах
  3. превелебний — ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани — часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм., ЧЕ́СНИЙ розм., ВЕЛЕ́БНИЙ заст., ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст., ВАШЕ́ЦЬКИЙ (ВАШЕ́СЬКИЙ) заст., ВЕЛИ́ЧНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  4. превелебний — Превеле́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. превелебний — ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ, а, е. 1. перев. у сполуч. із сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. [Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіном у садку, як ти прийшла? [Прісцілла:] Так, превелебний отче (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. превелебний — Превелебний, -а, -е Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали. Шевч. 233. Словник української мови Грінченка