преподобниця
ПРЕПОДО́БНИЦЯ, і, ж., рел.
Жін. до преподо́бник.
– Ми й без того в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихсь святих преподобниць! (І. Нечуй-Левицький);
// ірон.
Як була я молодою преподобницею, Повісила хвартушину над віконницею: Хто йде – не мине, То кивне, то моргне (Т. Шевченко);
[Ївга:] Та що на його дивитися? За чуба його, Химко! А то що за преподобниця з ним? (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- преподобниця — преподо́бниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- преподобниця — див. горілка Словник синонімів Вусика
- преподобниця — -і, ж. 1》 Жін. до преподобник. 2》 Красуня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- преподобниця — ПРЕПОДО́БНИЦЯ, і, ж., рел. Жін. до преподо́бник. — Ми й без того в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихсь святих преподобниць! (Н.-Лев., І, 1956, 196); // ірон. Словник української мови в 11 томах
- преподобниця — Преподо́бниця, -ці ж. 1) Преподобная, праведная, святая. Левиц. І. 287. 2) Красавица. Як була я молодою преподобницею, повісила хвартушину над віконницею. Ном. № 12546. Словник української мови Грінченка