1. Словник української мови у 20 томах

препозиція

ПРЕПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.

Положення, позиція слова або речення перед іншим словом або реченням, з яким воно пов'язане.

Відокремлені дієприслівникові й дієприкметникові конструкції зустрічаються у Панаса Мирного як у препозиції, так і в постпозиції (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. препозиція — препози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. препозиція — [преипозиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. препозиція — -ї, ж., грам. Положення, позиція слова або речення перед іншим словом або реченням, з яким воно пов'язане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. препозиція — ПРЕПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж., грам. Положення, позиція слова або речення перед іншим словом або реченням, з яким воно пов’язане. Відокремлені дієприслівникові й дієприкметникові конструкції зустрічаються у Панаса Мирного як у препозиції, так і в постпозиції (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 469). Словник української мови в 11 томах