препозиція
ПРЕПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж., грам. Положення, позиція слова або речення перед іншим словом або реченням, з яким воно пов’язане.
Відокремлені дієприслівникові й дієприкметникові конструкції зустрічаються у Панаса Мирного як у препозиції, так і в постпозиції (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 469).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- препозиція — препози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- препозиція — [преипозиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- препозиція — -ї, ж., грам. Положення, позиція слова або речення перед іншим словом або реченням, з яким воно пов'язане. Великий тлумачний словник сучасної мови
- препозиція — ПРЕПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Положення, позиція слова або речення перед іншим словом або реченням, з яким воно пов'язане. Відокремлені дієприслівникові й дієприкметникові конструкції зустрічаються у Панаса Мирного як у препозиції, так і в постпозиції (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах