прехороше
ПРЕХО́РОШЕ, також у сполуч. зі сл. хороше, розм.
Присл. до прехоро́ший.
У кімнаті стала [Галя] вбиратися. І що то вирядилася – хороше та прехороше! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Кватирка в вікні була одчинена, а проти вікна на дерезі сидів соловейко, та так же виспівує прехороше та голосно! (І. Нечуй-Левицький);
// у знач. пред.
Побачивши Ївгу, увів [губернатор] її в горницю. А в горниці тій хороше та прехороше, гарно та прегарно! (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прехороше — прехо́роше прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- прехороше — також у сполуч. зі сл. хороше, розм. Присл. до прехороший. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прехороше — ПРЕХО́РОШЕ, також у сполуч. із сл. хороше, розм. Присл. до прехоро́ший. У кімнаті стала [Галя] вбиратися. І що то вирядилася — хороше та прехороше! (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах