прибувати

ПРИБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док.

1. Приходити, приїжджати і т. ін. куди-небудь, до кого-небудь.

Скоро став козак з походу прибувати, Став до нових воріт .. доїжджати (з думи);

Раз, а інколи й двічі на рік прибувала до нас десь із-під Миргорода наша тітка, материна сестра, Ганна (С. Васильченко);

Від села у бригаду прибувають довірені люди (І. Волошин);

Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей (Леся Українка);

Знову прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї (М. Рильський);

// З'являтися до кого-небудь з якоїсь нагоди (звичайно про гостей).

У шатне вдягнуті усі, Враз гості прибувають (П. Грабовський);

Хоч і пізня пора, але до Жежері гості тільки прибувають (В. Речмедін);

Цієї ночі, певно, не до одного глитая гості прибудуть. Ради свята Нового року під виглядом родичів приб'ються (І. Цюпа);

// Приїжджати, надходити, з'являтися до когось, куди-небудь (на роботу, для виконання певного завдання і т. ін.).

Сомко .. із своєю купою на конях прибуває у табір до полку Переяславського (П. Куліш);

З глибини степів до Килигея прибували все нові й нові загони повстанців (О. Гончар);

– Ось молодий Петро Петрович прибув до сільської школи, дай Бог пам'яті, це було в рік смерті Льва Толстого (Ю. Яновський);

Став [тато] і, руку до шапки приклавши, Каже: – Битві великій кінець? Я прибув в розпорядження ваше (В. Бичко);

// Приїжджати на гастролі.

– Прибула до Одеси оперна трупа, – сказав Ломицький (І. Нечуй-Левицький);

Весь хор повним складом прибув до них (Ю. Смолич).

2. Приходити згідно з розкладом, попередньою домовленістю тощо (про поїзд, пароплав і т. ін.).

Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились (М. Коцюбинський);

Траплялось таке, що якийсь із поїздів запізнювався, тоді, мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (С. Журахович);

– Незабаром знову прибуде ескадра, і ви будьте готові (В. Кучер);

На ділянку прибули самохідні комбайни. Зайшли в пшеницю (П. Оровецький).

3. Доставлятися на місце призначення; надходити куди-небудь (про речі).

В перший же день декадника стало ясно, що комсомольці затіяли велику й корисну справу. Сокири, молотки, напилки, рубанки, бури, лопати прибували й прибували (Д. Ткач);

[Мотря:] Прибудуть дощечки, одберу найкращих на телятник (З. Мороз);

// Надходити за адресою (про поштові відправлення).

Семен частенько навідувався на пошту, розпитував, чи немає до нього листа з столиці. Відповідь не прибувала (М. Коцюбинський);

Наполеон зітхнув, погляд його упав на папірець.., що прибув із Петербурга (П. Кочура).

4. Збільшуватися кількісно, за розміром, в об'ємі і т. ін.

Поки там пан налагодиться сплести невода, рибка собі в затишку плодиться, прибуває, виростає (Панас Мирний);

Збентежились козаки, почувши під собою холодну воду, яка хоча й поволі, а все прибувала (М. Старицький);

Весь час прибуває народ, чути гомін (І. Микитенко);

Як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (М. Зеров);

А що то буває, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! (Г. Хоткевич);

// безос.

Треба .. дійну корову з телям, бо дітвори прибува (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гірко прийшлося Катрусі ховати Максима: великих статків ніколи не було, а як хорував, то не прибувало (Н. Кобринська);

Антоніна гребла, вибиваючись з сили, а води в човні прибувало (О. Довженко);

Прибуло дня на курячу п'ядь (П. Чубинський);

// Ставати більшим, відчутнішим, вагомішим.

Ви самі гаразд, добродію, знаєте, скілько всякого клопоту прибува (Панас Мирний);

Данило мовчав, піднявши голову. Він відчув знову, як прибувають його сили (А. Хижняк);

[Шеремета:] Ех! Хочеться мені крикнути так, на цілий ліс, на все горло. І сила відкись прибула (Мирослав Ірчан);

// безос.

Відойми злодієві трохи сили, то йому натомість розуму прибуде (Л. Мартович);

Коли потрапив [Шафорост] в орбіту знатних, йому сяйнуло славою, почестями, а за славою прибуло і влади (Яків Баш);

// Ставати інтенсивнішим; яскравіше виявлятися.

З невідомих потайників прибувала краса до її вузькуватого обличчя (М. Стельмах).

◇ (1) На́шого по́лку прибуло́ – нас стало більше, збільшилося таких людей, як ми.

– І я з вами .. Воювали разом, тепер працюватимемо разом. – Значить, нашого полку прибуло, – весело сказав Сидорчук (С. Журахович);

Побачивши гостя, Степка зойкнула і швидко прикрила рукою рота. Юхим відклав баяна, обнявся з Гайвороном: – Нашого полку прибуло! (М. Зарудний);

(2) По́лку прибуло́ чийого, кого – збільшилася, зросла кількість людей (у якомусь колективі, групі, родині тощо з приходом, появою інших); побільшало когось.

– І я з вами. А як же! Воювали разом, тепер працюватимемо разом. – Значить, нашого полку прибуло, – весело сказав Сидорчук (С. Журахович);

Юхим відклав баяна, обнявся з Гайвороном: – Нашого полку прибуло! (М. Зарудний);

Кількість передплатників “Вечірки” зросла .. Отже, полку наших читачів прибуло (з газ.);

// з'явився на світ, народився хто-небудь.

– Онук? – Парубок, – відповів батько. Старий весело мигнув сивими бровами: – Нашого полку прибуло (Г. Коцюба).