прибувати

ПРИБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док.

1. Приходити, приїжджати і т. ін. куди-небудь, до кого-небудь.

Скоро став козак з походу прибувати, Став до нових воріт.. доїжджати (Укр.. думи.., 1955, 21);

Раз, а інколи й двічі на рік прибувала до нас десь із-під Миргорода наша тітка, материна сестра, Ганна (Вас., II, 1959, 459);

Від села у бригаду прибувають довірені люди (Вол., Наддн. висоти, 1953, 114);

Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей (Л. Укр., III, 1952, 541);

Знову прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї (Рильський, III, 1961, 178);

// З’являтися до кого-небудь з якоїсь нагоди (звичайно про гостей).

У шатне вдягнуті усі, Враз гості прибувають (Граб., І, 1959, 417);

Хоч і пізня пора, але до Жежері гості тільки прибувають (Речм., Весн. грози, 1961, 55);

Цієї ночі, певно, не до одного глитая гості прибудуть. Ради свята Нового року під виглядом родичів приб’ються (Цюпа, Грози.., 1961, 8);

// Приїжджати, надходити, з’являтися до когось, куди-небудь (на роботу, для виконання певного завдання і т. ін.).

Сомко.. із своєю купою на конях прибуває у табір до полку Переяславського (П. Куліш, Вибр., 1969, 170);

З глибини степів до Килигея прибували все нові й нові загони повстанців (Гончар, II, 1959, 76);

— Ось молодий Петро Петрович прибув до сільської школи, дай бог пам’яті, це було в рік смерті Льва Толстого (Ю. Янов., II, 1954, 119);

Став [тато] і, руку до шапки приклавши, Каже: — Битві великій кінець? Я прибув в розпорядження ваше (Бичко, Сійся.., 1959, 177);

// Приїжджати на гастролі.

— Прибула до Одеси оперна трупа, — сказав Ломицький (Н.-Лев., VI, 1966, 62);

Весь хор повним складом прибув до них (Смолич, Мир.., 1958, 57).

2. Приходити згідно з розкладом, попередньою домовленістю тощо (про поїзд, пароплав і т. ін.)

Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились (Коцюб., І, 1955, 350);

Траплялось таке, що якийсь із поїздів запізнювався, тоді, мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (Жур., Звич. турботи, 1960, 39);

— Незабаром знову прибуде ескадра, і ви будьте готові (Кучер, Чорноморці, 1956, 465);

На ділянку прибули самохідні комбайни. Зайшли в пшеницю (Оров., Зел. повінь, 1961, 21).

3. Доставлятися на місце призначення; надходити куди-небудь (про речі).

В перший же день декадника стало ясно, що комсомольці затіяли велику й корисну справу. Сокири, молотки, напилки, рубанки, бури, лопати прибували й прибували (Ткач, Плем’я.., 1961, 75);

[Мотря:] Прибудуть дощечки, одберу найкращих на телятник (Мороз, П’єси, 1959, 23);

// Надходити за адресою (про поштові відправлення).

Семен частенько навідувався на пошту, розпитував, чи немає до нього листа з столиці. Відповідь не прибувала (Коцюб., І, 1955, 117);

Наполеон зітхнув, погляд його упав на папірець.., що прибув із Петербурга (Кочура, Зол. грамота, 1960, 178).

4. Збільшуватися кількісно, за розміром, в об’ємі і т. ін.

Поки там пан налагодиться сплести невода, рибка собі в затишку плодиться, прибуває, виростає (Мирний, І, 1949, 179);

Збентежились козаки, почувши під собою холодну воду, яка хоча й поволі, а все прибувала (Стар., Облога.., 1961, 53);

Весь час прибуває народ, чути гомін (Мик., І, 1957, 493);

Як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (Зеров, Вибр., 1966, 159);

А що то буває, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! (Хотк., II, 1966, 243);

// безос.

Треба.. дійну корову з телям, бо дітвори прибува (Кв.-Осн., II, 1956, 227);

Гірко прийшлося Катрусі ховати Максима: великих статків ніколи не було, а як хорував, то не прибувало (Кобр., Вибр., 1954, 140);

Антоніна гребла, вибиваючись з сили, а води в човні прибувало (Довж., І, 1958, 331);

Прибуло дня на курячу п’ядь (Чуб., І, 1872, 245);

// Ставати більшим, відчутнішим, вагомішим.

Ви самі гаразд, добродію, знаєте, скілько всякого клопоту прибува (Мирний, V, 1955, 378);

Данило мовчав, піднявши голову. Він відчув знову, як прибувають його сили (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 601);

[Шеремета:] Ех! Хочеться мені крикнути так, на цілий ліс, на все горло. І сила відкись прибула (Ірчан, І, 1958, 55);

// безос.

Відойми злодієві трохи сили, то йому натомість розуму прибуде (Март., Тв., 1954, 213);

Коли потрапив [Шафорост] в орбіту знатних, йому сяйнуло славою, почестями, а за славою прибуло і влади (Баш, На.. дорозі, 1967, 67);

// Ставати інтенсивнішим; яскравіше виявлятися.

З невідомих потайників прибувала краса до її вузькуватого обличчя (Стельмах, II, І962, 285).

◊ На́шого по́лку прибуло́ див. полк.