1. Словник української мови у 20 томах

привиклий

ПРИВИ́КЛИЙ, а, е, розм.

Дієпр. акт. до приви́кнути.

– Що ж там знову нового? – спитав, ніби байдужно, гетьман, привиклий до всіляких немилих новин (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привиклий — приви́клий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. привиклий — див. ЗВИКЛИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. привиклий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до привикнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. привиклий — ПРИВИ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до приви́кнути. Словник української мови в 11 томах
  5. привиклий — Привиклий, -а, -е Привыкшій. Словник української мови Грінченка