привиклий
приви́клий
-а, -е, розм.
Дієприкм. акт. мин. ч. до привикнути.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- привиклий — приви́клий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- привиклий — див. ЗВИКЛИЙ. Словник синонімів Караванського
- привиклий — ПРИВИ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до приви́кнути. – Що ж там знову нового? – спитав, ніби байдужно, гетьман, привиклий до всіляких немилих новин (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
- привиклий — ПРИВИ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до приви́кнути. Словник української мови в 11 томах
- привиклий — Привиклий, -а, -е Привыкшій. Словник української мови Грінченка