1. Словник української мови у 20 томах

привичка

ПРИВИ́ЧКА, и, ж., розм.

Те саме, що зви́чка 1, 2.

Панич ходе по хаті, слухає та спльовує... У його була така чудна привичка – усе мов спльовує (Панас Мирний);

Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г. Хоткевич);

[Горнов:] Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь..: а привичка, кажуть, друга природа (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привичка — правильніше: звичка «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. привичка — Звичка, навичка Словник чужослів Павло Штепа
  3. привичка — До чого бик навик, за тим і риче. До чого привикнемо, того й бажаємо. Мусиш привикати, бо не маєш своєї хати. Навчають бездомну сироту. Навчиться собака бігти за возом, то і за саньми побіжить. Легко змінити одну привичку на подібну. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. привичка — ПРИВИ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що зви́чка 1, 2. Панич ходе по хаті, слухає та спльовує… У його була така чудна привичка — усе мов спльовує (Мирний, III, 1954, 167); Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  5. привичка — Приви́чка, -ки ж. Привычка. ум. приви́ченька. Мет. 316. Словник української мови Грінченка