привчати
ПРИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого.
1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось.
Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Б. Грінченко);
Сина змалечку привчав [Плачинда], що в Яроша найкращий сад в селі і його треба не спускати з очей... (М. Стельмах);
А що малих дітей привчив [Тихін], так із усього села. Тільки що дасть Бог ранок, то усі до нього аж лопотять (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хвороба привчила її до терплячості (М. Олійник);
Напівдикі степові коні не одразу скорялися людині, і потрібно було чимало фізичної сили, щоб їх впіймати, загнуздати й осідлати, а потім привчить носити на собі людину (З. Тулуб);
// Виробляти в кого-небудь навик до певної роботи, заняття і т. ін.
Хівря ж була таки чепурна: її мати привчали, щоб у хаті скрізь було чепко [чепурно] (Грицько Григоренко);
Кузьма привчає хлопця до ковальської справи (К. Гордієнко);
Хто терпляче, крок за кроком, привчає, муштрує, натаскує молодого гарячого пса, .. – справжній мисливець (М. Рильський).
2. діал. Навчати.
– Я вам пошлю вчителя. Той привчить вас ліпше нашої [української] мови, ніж я (О. Кобилянська).
Значення в інших словниках
- привчати — привча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- привчати — див. дресирувати Словник синонімів Вусика
- привчати — -аю, -аєш, недок., привчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. || Виробляти в кого-небудь навички до певної роботи, заняття і т. ін. 2》 діал. Навчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привчати — Звичаїти, звичити, позвичаїти, зазвичаювати, зазвичаїти, позазвичаювати, назвичаювати, назвичаїти, поназвичаювати, обзвичаювати, обзвичаїти, пообзвичаювати, вишколювати, вишколити, повишколювати, див. практикувати Словник чужослів Павло Штепа
- привчати — ПРИВЧИ́ТИ (ПРИУЧИ́ТИ) (змусити звикнути до чого-небудь; виробити у когось певний навик), ПРИЗВИЧА́ЇТИ, ПРИЗВИ́ЧИТИ рідше, НАТРЕНУВА́ТИ, ОБТЕ́РТИ (ОБІТЕ́РТИ) розм., ПРИНАТУ́РИТИ діал.; ПРИОХО́ТИТИ (виробити бажання, охоту робити щось). — Недок. Словник синонімів української мови
- привчати — Привча́ти, -ча́ю, -ча́єш; привчи́ти, -вчу́, -вчи́ш, -вча́ть до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- привчати — ПРИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. 1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Гр. Словник української мови в 11 томах