1. Словник синонімів української мови

привчати

ПРИВЧИ́ТИ (ПРИУЧИ́ТИ) (змусити звикнути до чого-небудь; виробити у когось певний навик), ПРИЗВИЧА́ЇТИ, ПРИЗВИ́ЧИТИ рідше, НАТРЕНУВА́ТИ, ОБТЕ́РТИ (ОБІТЕ́РТИ) розм., ПРИНАТУ́РИТИ діал.; ПРИОХО́ТИТИ (виробити бажання, охоту робити щось). — Недок.: привча́ти (приуча́ти), призвича́ювати, натрено́вувати, принату́рювати, приохо́чувати. — Дуже важко привчити вас до наших законів, але ми не губимо надії, що нам це вдасться (Вал. Шевчук); Був він студентом на самозабезпеченні і матеріальному, і правовому, а це призвичаювало до якоїсь, сказати б, не звичної в наш час скромності (І. Ле); (Мефістофель:) Лякаєшся нових для тебе слів? Ти слухати лиш чуване хотів? Тобі така обмеженість не личить, Пора б уже себе до див призвичить (переклад М. Лукаша); — Натреновуєш око в орієнтації, налягаєш на техніку пілотування, на дядька не надієшся — тільки на себе (О. Гончар); (Смотрицька:) Він просто по молодості не вміє володіти почуттям правди. Ми його обітрем (М. Стельмах); Батько принатурив його до чумацтва (Словник Б. Грінченка); Ганна Юріївна недавно закінчила середню школу, знає ціну освіті, вміє підбадьорити і приохотити до неї односельчан (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привчати — привча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. привчати — див. дресирувати Словник синонімів Вусика
  3. привчати — -аю, -аєш, недок., привчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. || Виробляти в кого-небудь навички до певної роботи, заняття і т. ін. 2》 діал. Навчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. привчати — Звичаїти, звичити, позвичаїти, зазвичаювати, зазвичаїти, позазвичаювати, назвичаювати, назвичаїти, поназвичаювати, обзвичаювати, обзвичаїти, пообзвичаювати, вишколювати, вишколити, повишколювати, див. практикувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. привчати — ПРИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого. 1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. привчати — Привча́ти, -ча́ю, -ча́єш; привчи́ти, -вчу́, -вчи́ш, -вча́ть до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. привчати — ПРИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. 1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Гр. Словник української мови в 11 томах