прив'ялений

ПРИВ'Я́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до прив'яли́ти.

Не вивітрюючись, застоялись у високім бур'яні густі пахощі прив'яленого сонцем полину, розімлілої лободи, лугових трав (О. Гончар);

Повіяв ранковий вітер і приніс із степового озера запах прив'яленого осінню татар-зілля (Л. Дмитерко);

Навколо – суцільні зарості жостеру з чорними прив'яленими ягодами, (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. прикм. Який досягається недовгим в'яленням.

Для штучного сушіння траву звозять на місце зберігання у прив'яленому стані (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me