1. Словник української мови у 20 томах

прив'ялий

ПРИВ'Я́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до прив'я́нути.

Рум'янець на її лиці своїм тоном нагадував трохи прив'ялі пелюстки яблуневого цвіту (І. Волошин);

Прив'яле бадилля пожовкло й вилягло (А. Шиян);

– Дочка моя вмерла? Дочко, дочко малая! Рученьки мої холоднісінькі! Личенько моє прив'яле! (Марко Вовчок);

Холодна вода, що ледве заносила застояною діжкою, відразу освіжила прив'ялі м'язи (Ірина Вільде);

* Образно. І де та осінь – дум прив'ялих вісник, Коли врожай звезуть з сердець і нив?.. (М. Стельмах);

* У порівн. Його сухорляве лице, обрямоване [обрамоване] довгим волоссям, було ніби втомлене, неначе прив'яле, як і той лист на абрикосах (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прив'ялий — прив'я́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прив'ялий — див. в'ялий Словник синонімів Вусика
  3. прив'ялий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прив'янути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прив'ялий — Прив'я́лий, -а, -е Привядшій, отчасти увядшій. Левиц. Пов. 103. Словник української мови Грінченка