пригнічувати

ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш і рідко ПРИГНІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИГНІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., кого, що.

1. Придавлювати кого-, що-небудь своєю силою або вагою.

Павло пішов по алеї, і йому здавалось, ніби гілля в гущавині пригнічує його зверху до землі (І. Нечуй-Левицький);

Її величезні русяві коси, обвиті довкола голови, бачилось, пригнітали те низьке чоло (І. Франко);

Далеко дужчий за нього був чоловік. Відразу вивернувся з-під його, збив його під себе і пригнітив коліном (Б. Грінченко);

Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір'я, обережно притримував, щоб не пригнітити дебелими пальцями (П. Загребельний);

* Образно. [Маруся:] Ох, вітри буйні, донесіть до нього мою печаль-журбу, скажіть йому, що я гину за ним, що мене туга пригнітила до сирої землі (М. Старицький).

2. перен. Гнітюче впливати на психіку; викликати важке і болісне почуття.

[Олеся:] Пригнічує мене переконання, що постерігаю в собі щодень все більший брак освічення [освіченості] (М. Кропивницький);

Старший лейтенант .. розповідав поволі, короткими фразами, навіть монотонно, але Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (П. Дорошко);

Коли раз освободжуся [звільнюся] від усього того, що пригнітало і путало мене тут, тоді стане для мене кождий день – днем празничним (О. Кобилянська);

Я не розумів, що думала, переживала жінка .. революціонера, і це нерозуміння дивною загадковістю пригнітило мене (Олесь Досвітній);

// Гнітити (серце, розум і т. ін.).

Як тільки на душі посутеніє, як тільки смуток важким каменем пригнітить серце, як тільки остогидне міська курява .. – у Зарванці! (М. Коцюбинський);

Приголомшення придавило Хому, пригнітило розум, тож він .. не збереться з думками (К. Гордієнко).

3. Перешкоджати нормальному розвиткові, функціонуванню і т. ін.

Центральну нервову систему адреналін пригнічує, але закінчення у рухових нервів адреналін не паралізує (з наук. літ.);

Несмачна їжа швидко приїдається. Вона не збуджує апетиту, пригнічує діяльність травних залоз (з наук.-попул. літ.);

Спостереження показали, що овес пригнічує горох, квасоля – яру пшеницю, коноплі – кенаф і нут, гарбузи – рицину та квасолю, яра пшениця – рижій і льон (з наук.-попул. літ.).

4. перен. Гнітити кого-небудь своєю владою, авторитетом і т. ін.

Маючи дужий голос і темперамент, Любов Павлівна ніколи не пригнічувала своїх партнерів (з мемуарної літ.);

[Мічурін:] А я їм [американцям] скажу: нехай приїжджають через двадцять років. І хай не пригнічують мене своїми грошима (О. Довженко);

Тепер знов пригнітали її старі, як чорна хмара, як туман, – дихати важко було (Грицько Григоренко);

// рідко. Те саме, що пригно́блювати.

Бідний робітник, що зазнав змалечку нужду та горе, що бачив, як сильні пригнічують слабших, багаті – бідних і скрізь панує неправда, дививсь на світ, як на загадку (М. Коцюбинський).