призвідник
ПРИЗВІ́ДНИК, а, ч.
Той, хто зачинає, організує що-небудь.
Микола дуже любив Івана Думу. Це був призвідник усіх забав (В. Гжицький);
Після страйку .. Григорія, як одного з призвідників, було звільнено з роботи (з наук.-попул. літ.);
// Той, хто спричиняє що-небудь.
Гнівний зойк молодого Лермонтова [у вірші “На смерть поета”], звернений проти вельможних сучасників, призвідників поетової загибелі, прозвучав в устах сучасного андрушівського школяра як прекрасна слава живому, безсмертному нашому Пушкіну (М. Рильський);
// Винуватець чого-небудь.
Зараз солдати революції почнуть мститись за знеславлену честь тут же, на місці, вбачаючи один в одному призвідника зради (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- призвідник — призві́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- призвідник — (бунту) привідець, привідця, спричинник, причинець, ЗАВОДІЙ, органзатор, винуватець. Словник синонімів Караванського
- призвідник — див. заводей Словник синонімів Вусика
- призвідник — -а, ч. Той, хто зачинає, організує що-небудь. || Той, хто спричиняє що-небудь. || Винуватець чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- призвідник — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Словник синонімів української мови
- призвідник — Призві́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- призвідник — ПРИЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто зачинає, організує що-небудь. Микола дуже любив Івана Думу. Це був призвідник усіх забав (Гжицький, У світ.., 1960, 79); Після страйку.. Григорія, як одного з призвідників, було звільнено з роботи (Знання.. Словник української мови в 11 томах